01 Лип, 2014

ГРА В ЗАБАВИ ДЛЯ МАЙСТРА

christ-child-with-a-walking-frame

.БЕСІДИ З МАЙСТРОМ.

Привіт Майстре!

-Вітаю! Знову пошуки питань на які треба знайти відповіді?

Так. Уміння ставити вірно запитання, відкриває шлях до отримання правильних відповідей.

-Правильних для кого?

Для… Я так думаю для мене.

-Ти так думаєш… Думаючи, Ти персоніфікуєш процес взаємодії з Темою майбутнього Твору.

Але ж деколи, а в моєму випадку – найчастіше, Тема Твору проявляється у процесі створення Твору.

-І що? Ти вважаєш, що це є найвірнішим методом організації процесів творчості?

Ні, я так не думаю. Просто мені видається, що тема як така, існує поза вимірами часу і простору. Теми є вічними супутниками Людства (а може і навпаки), і саме Теми є МОЖЛИВО тими головними інструментами виховання нашої цивілізації. Це цікава тема для розмови і ми колись обов’язково її торкнемося… Так ось, мені так бачиться, що Тема просякає наскрізь передусім саму Ідею майбутнього Твору, і таким чином, щоб не створювалося, воно вже має своє тематичне спрямування. Ідея Твору випромінює свою Тему якоюсь нам ще незнаною природою. Людина в момент осяяння і в процесі творення твору, вивібровується стосовно цього випроміненя в результаті чого відбувається «резонанс коливань» хвиль випроміненя і створюється вже сам процес народження Твору. Ось так я собі це уявляю.

-Можливо Ти й маєш рацію. Неважливо з якого боку заходити у процес. Але в такому випадку ми з Тобою розглядаємо природу інтуїтивного творення.

А що, хіба така природа не є головною у процесах творення?

-Залежно як підійти до визначення про головне. Інтуїція є процесом некерованим, вірніше таким, що відбувається начебто сам собою. Тому підтвердженням є переважна більшість творчих процесів мистців. Але!

Власне, АЛЕ!!!

-Але, наївна інтуїтивна творчість є початком будь-якої творчості Людини. Ви носите в собі певну здатність чути хвилі випромінення тих чи інших Тем, котрі є Вам від народження близькими. Ця здатність Людини, очевидно і є Талантом. Це так би мовити, дошкільний період, пробудження чуттєвості індивідуума власного Таланту стосовно ідей та образів, що надихають і спонукають його до реалізації в творчості.

Значить наступним буде перший клас, де я вже навчаюся усвідомленню того, що конкретно я інтуїтивно схоплюю і що через мене виливається у Твір?

-Так, інтуїтивна сенситивність є властивістю контактерів, ось як у цьому, нашому з Тобою контакті, у якому твориться ось ця бесіда.

Але керування бесідою, утримування Теми бесіди, структурування викладеної інформації,  залежить від певних моїх знань і умінь, застосованих мною ж у моменті написання цього тексту.

-Так само як і від чуття Теми цієї бесіди, мети, форми, структурних шматків композиції, стилістики і прочая, прочая, прочая… Ти перебираєш на себе відповідальність за цей текст, а значить, Ти свідомо прозираєш у те, що Ти твориш тут і зараз.

А усвідомлюючи цю відповідальність, я виступаю за межі лише тільки інтуїтивного схоплення інформації Твору, але ще й організовую власний процес (вивібровуюся відповідно самої Теми і відповідно Тіла Твору), компонування і структурування матеріалу Твору усім знаним і пережитим досвідом.

-Власне. Ти вже ступаєш у процес осмисленого творення. Тому що  свідомо формулюєш те, що чуєш і свідомо ведеш взаємодію з простором інформації

Ін – Формація. Ін, як зміст, що наповнює форму.

-І форма, що є відповідним проявом змісту.

Значить інформація є поєднанням змісту і форми?

-В природі тонкого світу. У метафізичному вимірі, висловлюючись Твоєю ж мовою.

Але я не про те… Мене цікавить Тема Творця, як Вчителя.

-А хіба інакше буває? Творці завжди виступають вчителями, питання тільки в тому, кого і чому вони навчають.

От власне! Це і є Тема!

-Тема Творця-вчителя?

Так!

-Вчителі бувають…

Різними, це я знаю.

-Навіщо ж перебивати?

Пробач, просто мені здалося, що Ти знову будеш наводити приклади, котрі я вже знаю…

-Тоді навіщо взагалі вести цю розмову, коли Ти й так усе знаєш? Та я не ображаюся, я знаю, що Ти маєш на увазі і до чого ведеш. Добре, друже, давай спробуємо розглянути цю Тему – Творець-Вчитель. Слухаю Тебе уважно.

Ми з тобою ведемо мову про актора-креатора, котрий імпровізуючи створює персонажа і граючи цього персонажа створює його монолог про головний конфлікт у його житті.

-Добре. Продовжуємо?

Так, продовжуємо. Отже створення персонажа у грі-імпровізації є процесом і акторським і режисерським і драматургічним водночас?

-Ну? Зрозуміло. Далі!

Так от, драматургічна робота Актора-Креатора полягає в створенні через імпровізації «На Тему» структурованого тексту твору (монолог, діалог, сцена), тобто в записуванні тексту, що його вимовляє персонаж.

-Здається нічого нового у цьому немає, бери й пиши собі все, що знайшов у акторській імпровізації під час створення персонажа і його монологу. Ну, добре пробач, я також не втримався.

Так, для когось з Акторів-Креаторів це є органічно і досить просто. А для когось така робота є далекою від звичної акторської природи, котра в основному є призвичаєною до безпосередньої взаємодії (Грі) з даністю вже готових (авторських) текстів, у творенні власної поведінки в тих, чи інших вже запропонованих автором обставинах персонажа.

-Нічого не подієш, така даність найрозповсюдженішої актоської школи. Хіба не так?

Але Школа, є передусім запрошенням до творчості! В цьому і полягає її основа і головна її ідея, заради якої, наприклад і створюється мною Школа «Територія Творення» в СТУДіЯ А.К.Т. НЦТМ ім. Леся Курбаса, що у Києві. В такій Школі не просто навчають (навчити, як відомо, нікого нічому не можна), а запрошують до самонавчання, тобто пізнання предмету через самостійне відкриття відповідей на поставлені учнями самим собі запитання. Зазначу принагідно, що вчитель лише тільки вказує шлях, ступати котрим, є особистою справою учня. Поводирство вчителя для учня, тут є шкідливим, бо переймає на себе ініціативу і знімає відповідальність самого учня за кожен Крок на його власному шляху пізнання.

-Це, зрештою, теж відомо і є всього лише нагадуванням природи взаємодії учня і вчителя.

Добре. Спробую ближче до суті.

-Пробуй.

На театрі саме Драматург несе в собі місію Вчителя, оскільки він є носієм ідеї, теми і фабули майбутнього сценічного твору. Зрозуміло, що у форматі самої п’єси ми знаходимо і сюжет і тему і головну ідею автора, адже драматург пише текст відповідно до тої Теми, що він здатний був почути і, відповідно, хоче сповістити світу нового. То ж головним тут завжди буде – Яке відкриття він робить на ниві драматургії? І чи взагалі він робить відкриття, чи просто маніпулює відомим? Чи сподвигається він до пошуку нових відповідей на одвічні питання життя людського, чи розважається готовими відповідями, даними попередниками? Питання, питання, питання…

-Так, без питань немає відповідей. Запитуючись – Ви отримуєте знання у формах відповіді. Пізнаючи – Ви вчитеся ставити собі чіткіші й конкретніші запитання.

З того й виходить, що творчість є дією, направленою на точне ставлення запитань для отримання вірних відповідей?

-Вірні відповіді є такими, що Ви їм одразу ж ймете віру. Такими, що є не тільки актуальними сучасному, а й відкривають суть одвічного.

Тому драматург є таким автором, котрий живе у сучасності людського буття і чує питання, котрі ставлять люди, як самі перед собою, так і одні перед одними.

-Що ж тоді робить драматург з цими питаннями?

Він уточнює ці питання. Конкретизує, формулюючи таким чином, зміст найрізноманітніших приватних питань, у змісти питань загальнолюдських, котрі є основоположними питаннями самого життя. Таким чином він приводить себе до такого стану, у якому відкривається йому чуття Теми майбутнього Твору, і вже тоді він організовує процес творення самого Твору – написання п’єси.

-Отже драматург створює Твір – п’єсу, у якому ставить запитання перед собою, театром і, відповідно, перед глядачем майбутньої вистави?

Власне! Зрештою, як будь-який митець! Таким чином, драматург ступає на стежину вчителя – першовідкривача, того, хто йде туди – невідомо куди і знаходить те – невідомо ЩО!

-Невідомого для загалу, значить нового, такого, що ще не було, тобто добре забутого, або ж утраченого…

І такого, що дарує відповіді на питання сучасного світу…

-І одночасно запрошує інших до пошуку власних відповідей на питання кожного і всіх разом…

Ото ж! Кажуть, – коли хочеш чогось навчитися – берись вчити інших! Ступаючи на цю стежину, драматург пізнає зміст самого поняття, чим є для нього оця СТЕЖИНА, ДОРОГА, ПУТЬ чи ШЛЯХ.  Тоді питання – «Камо грядеши?»,  стає фундаментальним питанням для особистості драматурга, бо тільки так ставлячи питання, відкривається йому суть відповідей, що кожна стежина, кожна дорога тільки тоді має зміст, коли вони ведуть до Храму Мудрості.

-Як бачимо, відповідь стара як Світ. І все ще актуальна, бо життя кожного з Вас є блуканням у пошуках дороги до Храму.

Але блукання наші відбуваються у пітьмі невігластва.

0_12ad69_789953df_XL

-Блукання Ваші є процесом пізнання світу і змісту Вашого власного існування, постійним ставленням запитань до кожного і до всього, до чого торкається Ваша увага.

Тому для того, щоб поставити питання, треба побачити те, про що запитуємося! А це є процесом індивідуальним, котрому не можна навчити, а можна лише тільки самому навчитися.

-А для того щоб цьому навчитися, треба знайти Вчителів, котрі вкажуть куди і як робити перші кроки, щоб побачити те, чого інші не бачать, щоб відкривати для себе незнане, і вміти цим незнаним не просто поділитися (бо воно завжди є персонально незнаним), а навчитися відповідному ремеслу створення таких обставин ситуацій, у яких Твоє персональне незнане стане для загалу надзвичайно цікавим, інтригуючим, важливим та необхідним. Тоді воно почне провокувати інтерес і увагу кожного з присутніх  зокрема, і всіма разом одночасно.

Це як під час театральної вистави? Адже ми говоримо про перспективу театральної творчості?

-Зрозуміло, що театральної… Хоча я особливо, не робив би жодної різниці між мистецтвом театру і тими, хто творить власне життя як відкриття .

Я теж. Так ось, в умінні передбачати створення таких ситуацій для народження ігрових структур у театральній виставі, і полягає зміст роботи Драматурга. Відомо, що на театрі роботу з ігровими структурами організовує Режисер, котрий продовжує промінь Ідеї, пійманий драматургом, і перетворює його у природу сценічного дійства та керує процесами організації поведінки акторів, відповідно до власного розуміння Твору драматурга.

-Зрозуміло, що у цьому перетворенні є місце для співтворчості режисера з авторською ідеєю. Але, драматургія високого штибу відрізняється тим, що вона створена драматургами, котрі чули і чують Ідею об’ємною. Тому в їхніх творах чується поліваріантність тем. Від того, якою зробив свою роботу драматург, залежить і перспектива роботи режисера.

Плоска драматургія – плоска вистава. Не кожен режисер доростає до рівня драматурга, тому трапляється так, що багато режисерів переінакшують (опускають) Твір драматурга «під себе»… Тепер це стало повальною практикою, п’єса драматурга стала лише тільки причиною до «творчості» режисера. Благо дармового матеріалу незміряно багато…  

-Але є багато й таких драматургів, котрих режисерам треба підтягувати до себе. Це, –  коли Тема драматичного твору, конфлікт ситуації у яких перебувають персонажі, є сильнішими за якість тексту.

Тому я й шукаю методику навчання Креатора у якому драматург, режисер і актор виховуються разом в одному процесі практики. Але це інша тема розмови.

-Та ні. Це все доречне до нашої Теми.

Добре. Тоді можна зазначити те, що мене зараз найбільше цікавить?

-Будь ласка, продовжуй.

Як бачимо, усі сильні, великі, славетні драматурги світу створили свої класичні твори завдяки глибині поставлених ними запитань перед самим життям. Тому всі їхні твори і є водночас і формулюванням відповідей на власні запитання і запрошенням сучасних режисерів до створення нових творів, як провокацій до гри пошуків відповідей на ті запитання, котрі, як бачимо, є актуальними аж по сьогодні.

-Тому ці твори і є класичними, такими, що утримують свій Клас Вчителів-Майстрів у продовж цілих епох. І тому їхні твори завжди ставлять питання перед театром і перед глядачем. Ще з давньої Греції мудрість драматурга завжди ставить питання перед людством – Для чого живемо панове?

 Один Шекспір чого тільки вартий? А Карпенко-Карий, а Леся Українка, а Чехов? Але вернімося до самого змісту роботи Вчителя. Значить, на самому початку навчання перші запитання формулює Вчитель, але формулювання це направлене саме на те, щоб учні перебирали на себе цю функцію самозапитування, ставлення запитань перед собою? Так?

-Ось тому, і саме тому, – вчитель (чого б він не навчав) тоді є вчителем, коли він вказує на шлях навчання іншим. І шлях цей, є процесом ставлення запитань переж собою самими учнями, і знаходженням ними відповідей на свої запитання у творенні творів.

Добре! Тоді скажи мені, як організовувати процеси пошуків відповідей на питання «ЯК цими процесами керувати? І ЯК цьому навчатися?»

-Відповіді однозначної і єдиновірної немає. Існують «Ключі», котрі даються учням безпосередньо вчителями «з рук в руки». Це перші «ключі» до «замків» орієнтації напряму вірного ставлення запитань. Але всі наступні ключі учні мають знайти самі. У цьому, власне і є суть навчання.

Супер! Адже саме про це я увесь час і тлумачу! Це має пряме відношення до Методу Креативної Структурованої Імпровізації!

-Оскільки саме цей метод Тобою збудований на принципі – ставлення запитань і знаходження вірних відповідей. 

“Піди туди – невідомо куди і принеси те, невідомо що!” – На перший погляд безглуздішого висловлення важко знайти, але саме цей вислів і є паролем до Творчості! Так само, як у Чукчів;  – Що бачу, те й співаю. 

-Власне чому лише у Чукчів?

В Українців теж!

-Міжконтинентальномінародне!

Concert_in_the_Egg

Тому що, те «Що я БАЧУ?»  є таким самим паролем, що відкриває певні аспекти змісту життя?

-Власне, все починається ось з цього «ЩО» Коли є оте «ЩО», тоді відкривається перспектива до СПІВАННЯ! А що є Співанням?

Очевидно, що «ЯК»! Це і є процесом створенням твору. Поєднання «ЯК» із «ЩО» і розкриває Тему Твору. Висловлення певного змісту звуком, словом, мелодією, що разом збирається у структуру змістоформи (пісня, наспів, дума, речитатив, промова, іт.п.), для того, щоб і собі самому відкривати зміст баченого, а відтак, розповісти про його іншим. От, що по моєму є тим «Що бачу, те й співаю».

-Ти це пропонуєш своїм учням в роботі над Твоїм Методом Креативної Структурованої Імпровізації (МКСІ). І що Ти можеш сказати з приводу успішності просування Твоєї роботи?

Ти мене ловиш на слові «успішність»?

-Припустимо.

Тоді я відповім тобі лише тільки з власного досвіду, як цей метод просувається в моєму власному житті.

-А це я знаю і без Твого звітування. А питання моє було поставлено не з метою Тобі дошкулити чи підколоти Тебе, а передусім звернути Твою увагу на те, як Ти організовуєш процес роботи з учнями? Адже на самому початку це були інтуїтивні зрушення і провокації до проведення певних процесів організації поведінки учнів  і вислуховування ними  своїх відчуттів.

Так, але саме на самому початку я звернув увагу на усвідомлення ними цих своїх відчуттів. Я розумію, що час завжди працює на тему. Прикриваючи її, або ж навпаки відкриваючи. Тому що ми не стоїмо на місці. Ми живемо, і в житті нашому постійно відбувається процес взаємодії різноманітних Тем з нами, – носіями цих Тем. Тому я відкрито можу сказати, що на самому початку в мене не було жодного уявлення про якийсь там «метод». Та й жодних ключів, як таких, у мене не було. Те що я знав, було лише певним досвідом актора. І тільки під час проведення роботи з учнями, я став звертати увагу на те, що мені відкривається розуміння значно глибшого змісту, аніж знання про ті чи інші акторські вправи, чи будь-які тренінгові системи направлені на розвиток акторської природи. А те, що я здобув у процесах організації майстерень і саме в майстерні “СТУДіЯ А.К.Т.”, врешті – решт стало тим матеріалом, з якого сформулювався Метод Креативної Структурованої Імпровізації. Але ми знову відхиляємося від Теми!

-Ні! Ми саме підходимо до суті цієї Теми. Отже, Ти створив МКСІ, як механізм, що є покликаним залучати до самостійної організації власного творчого процесу акторів, у якому вони відкривають у собі ще й природу драматурга та режисера?

Такою мені бачиться моя місія.

-Ого! Місія! Так Ви, мій дорогенький, вважаєте себе місіонером?

Кожен з нас є місіонером власної місії. Ти знову підколюєш мене? Знаєш де моє слабке місце і наступаєш на мозоля?

-Таким чином я намагаюся пересвідчитися в тому, що мене у Тобі цікавить. Кожен з вас такий різний і разом з тим, такий передбачуваний у вчинках своїх.

Значить в основній масі своїй ми, Люди, не є цікавими Тобі? Так?

r_pic

-Ха-ха-ха! Ти мислиш як Людина, що ставить себе на моє місце, але Ти не можеш стати на моє місце.

Знаю, я і не збираюся цього робити. Навіть ось зараз, пишучи цей текст, я відчуваю, коли я пропускаю через себе Твої слова, а коли я створюю свої і, навіть, коли переставляю свої як Твої, чи навпаки.

-Махлюєш?

Ні. Структурую текст Твору, відповідно до Теми і компоную його, відповідно до композиції Твору.

-І що Ти в цей момент відкриваєш для себе?

Те, що Ти не є мною, а я не є Тобою. Ми є особистостями, котрі здатні спілкуватися і у певному напрямку вести діалог як партнери спільної справи. Так, Ми можемо ототожнюватися (ставати одним цілим) і розототожнюватися, причому, як з моєї ініціативи, так і з Твоєї. Тобто ми є взаємопроникливими у цій Грі. Це насправді фантастично, але мене це вже не дивує. Я звик до цього чуда гри. Бо це чудо гри, є природою не лише тільки актора. Гра є властивістю Людини. А точніше, – Гра і є Життям.

-І таке розуміння природи Гри, не заважає Тобі спілкуватися зі мною?

Ні. Навпаки, я спокійно триваю у цім діалозі-грі з Тобою і тим самим засвідчую передусім собі самому, що чудеса насправді існують, як результат Гри Майстрів з Людьми. Разом з тим, ми, Люди, самі цю Гру і створюємо і, водночас, саме через наше власне невігластво, ми і не можемо собі це  пояснити, – що насправді є цією Грою… Хоча насправді, пояснення чудес, – є справою невдячною і марнотною. Чудеса просто Є.

0_78cb0_ed6f47a9_XXL

-Життя, як Гра… Йе теж стара істина. Як кажуть, – «Старо предание, но вертися с трудом…». Але тим, хто в це вірить, дійсно відкриваються нові обрії для творчості.

А в кому таке розуміння життя, як Гри, викликає лише тільки нові і нові питання, то для такого знайти переконливі пояснення є справою майже неможливою, навіть з представленням документальних фактів. Людина може сама сприйняти чудесне, як дійсне і реальне, коли відкриє для себе, що світ, котрий її оточує і в котрому ця Людина живе, не є таким яким вона його бачить, а значно непередбачливим. А непередбачливість життя полягає власне у Грі. Всі Люди живуть граючи ті чи інші ролі, але не знають і не думають про це. Бо в основній своїй масі ми бачимо лише тільки те, що знаємо і, що на наше переконання, є зрозумілим, відомим і перевіреним, а  тому й переконливим. Так само як і з Мистецтвом. Мистецтво є вищим проявом Гри Людини з Абсолютом. Тому Мистецькі твори є відкриттям нового, досі незнаного. Все, що твориться з кусків творів інших митців, того, що вже є відомим і знаним, що вже є створеним попередниками, не є мистецтвом Гри з Богом, а всього лиш грою Людини з людським. Це ж видно неозброєним оком.

-Ваше так зване «Сучасне мистецтво» тільки те й робить, що оперує відомими творами, або цитатами з відомих творів, що вже є відкритим і знаним. Ти мислиш дуже категорично, а правда завжди поруч…

Знаю. Мені чомусь так бачиться, що Людство наче вичерпалося… Можливо, ми просто зледачіли. А можливо просто втратили віру у того самого Бога, котрого так довго шукаємо і тому наша Гра зосередилася на самих собі? Бо гра з Вишнім вимагає від Людини постійної відкритості учня! А натомість ми стаємо все більш гордівливими і пихатими власною унікальністю. Ми все частіше ловимося на власній значимості у процесах творчих. Тому все менше пошуків, а все більше монтажу з того, що вже кимось давно було створено. В результаті, – ми все більше задовольняємося сурогатними творами, називаючи їх продуктом епохи  постпостпостмодернізму, чи мистецтвом некласичної онтології. Але для мене,  все одно, як дохлого коня не називай, воза він з місця не зрушить. Зрозуміло, що населення наплодилося на землі дуже і дуже багато і всі ці маси людей знаходяться під потужнім інформаційним тиском попси, пропаганди легкого і щасливого життя. Котре щорік, то стає швидшим і прискорення це, вже є просто фізично відчутним. Думаю, що це наслідок ось саме цієї поверхової гри в життя, ім’я котрій комфорт!

-Але ж саме комфорт є рушієм Вашого прогресу?

Про що Ти говориш? Знову підколюєш?

-Граю. А гра вимагає провокацій.

Провокації бувають різними. Я ціную провокації, що спонукають мене до Гри з великими Темами. Великі Теми вимагають великого зосередження.  Для процесів глибоких потрібен спокій і свобода від метушні. А ми погрузли в суєті суєт! Як кажуть; – «Яка кухня, так і пісня…» Тому ми все частіше задовольняємося трюками і різноманітними шоу того, що не є мистецьким, бо воно нічого не відкриває нового, а лише тільки розважає. Гординя Мода диктує всі напрямки так званого сучасного мистецтва, але чомусь найчастіше виходить так, що мистецтвом це, чим раз то важче називати. Відбувається підміна змістів. МИ опинилися у світі симулякрів, коли мертве називається живим, коли гидке називається красивим, а глупе – мудрим. Вже дехто з моїх найближчих друзів кажуть, що мені треба робити щось простіше, що не потребує прикладання великих зусиль. Просто треба потрапити в «мейнстрім» і триматися на плаву і так далі і таке подібне… Знаєш, от чесно Тобі признаюся; – «Я сам обманываться рад!» Але не все так просто, як здається і як би хотілося.

-А може, Ти занадто сильно тримаєшся свого уявлення про мистецтво, як таке? Застаріли твої знання. Ти став старомоднім. Пам’ятаєш, як це виглядало на прикладі інших, коли Ти був ще молодим і бачив от саме таких диваків – стариків, одержимих своїми баченнями правди, розуміннями власного змісту у цім житті. Життя триває, а це значить, що все змінюється. Змінюються і предмети і правила гри.

487px-Hieronymus_Bosch_090

Не заперечую.  В житті мусить бути Мета! Так, життя (ГРА) триває, але  жити (грати) можна тільки своє життя (свою гру) за ради досягнення своєї Мети. Коли пробувати жити життя не своє, (грати чужу гру), тоді виникає дисонанс від підміни власної Мети, а за цим Людина губить свій зміст, свою автентику, свою місію… Так живуть тільки раби. Я не вважаю себе за раба. Тому намагаюся всіляко уникати ситуацій, коли треба притворятися. Пристосовуватися доводиться часто і щоразу це пристосовування пече мені в грудях, немов хто проштрикнув мені серце списом… Ні. Не думаю, що причина моїх пошуків у тому, що я хочу стримати світ від розвитку. З самого дитинства мені чітко бачилося що є красою, а що є потворністю, що є мудрістю і що є глупотами. Кожна людина здатна це бачити, коли відкривається у серці своєму до дійсності, правда, це потребує роботи над собою і над своїми помилками. Я можу так говорити, бо я сам багато навиглуплювався і багато напотворювався і з мене вистачить! Я не вважаю себе святим, але шукаю святість у тому, що ми вважаємо митсецьким Твором. У всі віки були твори, що випромінюють цю святість і такі, що нав’язують свою “святість,” намагаючись нас переконати в тому, що чорне, насправді є білим. Я не проти таких творів, котрі запрошують до роздумів і до співтворення, але я несприймаю відвертий несмак, вульгарність і глупоту зазнайства бездарних авторів. Тому прошу Тебе, хоч Ти не мороч мені голови цими «сучасними мистецтвами», тому що мистецтво не може бути сучасним чи несучасним. Правда полягає в тому, що мистецтво або є, або його немає, і крапка!

-Цікаво, чи Тебе так на довго вистачить?

Думаю, допоки життя мого, доти буду триматися свого визначення – що є мистецтвом, а що ні. Тому що мистецтво, є справою відкриття. Територією Чуда, коли вже на те пішло. Так, творців багато, ними є всі сущі Люди на Землі, а от МИТЦІВ, справжніх АРТИСТІВ, знаходиться не так вже й багато. Тому працюючи з Людьми, котрі приходять до мене, як до вчителя (пробачай, що таким себе вважаю), я намагаюся посіяти в них зерно мудрості (знову пробачай за високопарність словесів), з якого, сподіваюся, проштрикнеться живий промінь митця і котрий світитиме не тільки цій конкретній особистості – моєму учневі, а й іншим Людям. Скажеш, що я забагато на себе беру? Ну? Чого мовчиш? Скажи що не будь!

-А що тут скажеш… Ти так себе бачиш і таким чином будуєш своє життя. Вільному – воля. Однак існують ще й інші думки. Територія мистецтва, є полігоном змагань індивідуальних переконань і протестів проти загальноприйнтих істин. Словом – грою егоїзмів.

Я так і знав, що Ти так скажеш… Зрозуміло, гра є грою. Давай подавай, я готовий!

-А що Ти хотів почути? Похвалу? Захоплення? Вдячність? Живеш – Живи!

Ти чомусь враз став таким різким і гострим? Що з Тобою? Може Тобі яке жертвоприношення вчинити? Чи молитву виспівати? Адже Ти маєш і таку перспективу у моєму сприйнятті Тебе?

-Не городи дурниць, я є вільним від цього дурману. Це все лише ваші людські уявлення про Вічність, котрі жодного відношення до Вічності не мають, тому, що у більшості своїй ви усвідомлюєте себе як тимчасовість… Конечне не може усвідомити вічного.  Для цього потрібно глибоко занурюватися у духовні практики, щоб скинути з себе кайдани тимчасового каземату власного тіла. Ви звикли живитися тим, що є на поверхні, тим, що для кожного з вас є звичним. Суть поняття «Тут і Зараз» не є тимчасовістю, а ВІЧНІСТЮ!  Але хіба Тебе можна в цьому переконати? Підрости ще трішки!

Я зрозумів! Ти просто бавишся так зі мною! Такою є Твоя природа! Майстер забавляється! Знаєш, я колись навіть хотів назвати наші розмови «Забавами Майстра».

-А я хотів Тобі запропонувати назвати їх «Забавами для Майстра».

Це вже десь було… А хіба це не одне і те ж?

-Ні. Подивися сам. Твій варіант є свідченням того, що Майстер є поняттям доконаним, а в моєму – чується перспектива розвитку Майстра.

Ти просто використовуєш мої знання і забавляєшся з усього мого досвіду, ведучи зі мною ці бесіди.

-Хіба забави грою не розвивають актора-творця і його Твір-Персонаж?

Звичайно що розвивають, я б навіть сказав, що так само розвивають і драматурга та його Твір-П’єсу, режисера і його Виставу, актора і його роль… Стоп! Знаєш, а Ти маєш рацію. Так-так, Ти в такий спосіб підтверджуєш оті мої думки стосовно митця – вчителя. Це просто чудо, що саме в такий спосіб Ти відкриваєш мені зміст цих моїх роздумів, а точніше відповідаєш на мої запитання. І відповідь Твоя є підтвердженням того, що я чую і того, яку роботу я організовую і що саме маю далі організовувати. І зрозуміло, що природа Драматурга, як носія ідеї і теми твору, є передусім забавою гри у першовідкривача. Так само можна сказати і про режисера і відповідно про актора теж. Оця свята Трійця, хай вибачаютьть мені попи, є змістом Храму Театру, фундаментом котрому є ГРА, як Забава! І якщо в розмовах про територію театру, ми наче говоримо про справи не першої важності чи важливості, то я наголошую знов і знов, що немає нічого першоважливого чи другорядного. Все залежить від актуальності точки дотику. А театр є дотичним до всіх аспектів життя, тому що саме життя є театром і усі релігії є театральними (ритуальними) дійствами, а всі відомі Храми є по суті своїй Територією Гри,  тобто, – Храмом Театральним, у якому одвічно і вічно Існує ГРА, в якій грають збавляючись двоє – Людина і Бог. І що б там мені не говорили фанати чи атеїсти, прагматики чи романтики, що я занадто категоричний, цю даність можна висловити у наступному; –  Увесь Світ є Театром і всі ми в ньому, – лише тільки актори! І не важливо, що зміст цих слів вже колись висловив Великий Вільям Шекспір, важливим є те, що зміст цей живий і понині. Тому питання Драматурга-вчителя є питанням Бога, як найвищого Вчителя-Гравця. Тому, коли твір твориться у співпраці з цим Драматургом, то зміст такого Твору завжди відрізняється глибиною думки і доречністю у сучасному дійсному. Це стосується як мистецтва Театру так і самого ЖИТТЯ!  Я задовільнив Твою цікавість?

-Ні. Це було б занадто просто. Але ми граємо добре! Мені імпонує Твоя позиція. Ти, здається, сам знаєш, що маєш робити. А усі ці Твої творчі питання, вони нікуди від нас з тобою не дінуться. Аби лише Ти нікуди не дівся!

Ти також! Хоча куди нам з Тобою діватися. Життя є нашим театром. І Твори наші, або знаходять своїх прихильників, або ні. Так було завжди і так буде завжди з кожним з Нас тут сущих на Землі. Дякую за розмову, Майстре! Вірніше, за гру у забаву і забаву в грі з Майстром!

–         І для Майстра! Тренуйся і готуйся до наступного матчу!

Дякую!

magician

03.07.14

Київ.

 

 

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>