29 Бер, 2013

ОСНОВИ ОБРАЗНОЇ ВЗАЄМОДІЇ ТА ПОВЕДІНКИ КРЕАТОРА

УЯВА І ФАНТАЗІЯ

Arcimboldo_Primavera

Креатор відкриває для себе природу взаємодії з образом безпосередньо через уяву і фантазію. Що ж це за процес? І що насправді являє собою Уява?

У «ВікіпедіЯ» подибуємо такі визначення Уяви:

Уя́ва — конструктивне, хоча не обов’язково творче вживання минулого чуттєвого досвіду, оживленого як образи у даному досвіді на ідейному рівні, яке у своїй сукупності не є відтворенням минулого пережиття, але новим формуванням матеріалу, що походить з минулого досвіду: така побудова є або творчою, або наслідувальною, будучи творчою, коли вона є само-розпочатою і само-сформованою, та наслідувальною, коли вона слідує формуванню започаткованим і сформованим іншим.(Джеймс Древер. Словник психології — A Dictionary of Psychology by James Drever. Middlesex: Penguin Reference Books, 1952 — 1966.)

Уява — уявлення, при відсутності реального предмета, або необгрунтоване припущення, або діяльність, що породжує дане уявлення чи припущення.

Уява — це психічний процес, який є надзвичайно важливим для розвитку творчості, творчого мислення. Г. Сельє говорить про уяву як одну з провідних характеристик твор­чої особистості.

Arcimboldo_Verano

ІНДИВІДУАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ УЯВИ

Індивідуальні особливості особистості надають уяві індивідуальну своєрідність. Чим багатший досвід людини, чим розвинутіші інтереси і потреби – тим багатшою і різноманітнішою є уява. Тому стверджують про широку і вузьку, багату і збіднену фантазію людини. Так, в уяві художника переважають образи кольорів і форм, а в уяві конструктора – зорові образи, що виражають геометричне відношення. Від емоційності конкретної людини залежить сила, динамічність і яскравість уяви. До створення нових образів людину спонукають різноманітні потреби, що постійно породжують діяльність, розвитком знань, ускладненням суспільних умов життя, необхідністю прогнозувати майбутнє.

ВИДИ УЯВИ

Активна (довільна) уява — послідовність фантазій, викликаних за допомогою довільної концентрації. (К.Юнг)

Пасивна (мимовільна) уява — послідовність фантазій, викликана мимовільними процесами психіки.

Продуктивна уява — в рамках цього виду уяви дійсність свідомо конструюється людиною, а не просто механічно копіюється чи відтворюється.

Репродуктивна уява – при використанні цього виду уяви постає завдання відтворити реальність в тому вигляді, в якому вона реально існує.

Конкретна уява — уява, при реалізації якої, здійснюється оперування конкретними образами реальної дійсності.

Абстрактна уява — уява, при реалізації якої, здійснюється оперування абстрактними образами.

Arcimboldo_Otoño 

ФОРМИ УЯВИ

аглютинація — поєднання нез’єднуваних у реальності якостей, властивостей або частин предметів, ця форма уяви використовувалася та й і використовується у створені казкових, міфічних героїв наприклад змій з трьома головами, пегас та ін.;

гіперболізація — перебільшення об’єкта та його частин;

літота – переменшення об’єкта та його частин;

схематизація — зглажування відмінностей між предметами та виявлення подібності між ними;

загострення — підкреслення певних ознак об’єкта;

типізація — виділення сутнісного в межах однорідних явищ, та його втілення в конкретному або абстрактному образі.

 

 

ФУНКЦІЇ УЯВИ:

Перша з них полягає в тому, щоб представляти дійсність в образах і мати можливість користуватися ними, вирішуючи різні виникаючі задачі. Ця функція уяви пов’язана з мисленням і органічно в нього включена.

Друга функція уяви полягає в регулюванні емоційних станів. За допомогою уяви людина здатна хоча б частково задовольняти багато потреб, знімати породжену ними напруженість. Дана життєво важлива функції особливо підкреслюється і розробляється психоаналітичним напрямом зарубіжної психологічної науки.

Третя функція уяви пов’язана з її участю в управлінні іншими психічними і фізіологічними процесами, зокрема волею, увагою, пам’яттю, мовою, переживаннями. За допомогою штучно створюваних образів людина може звертати увагу на потрібні події і процеси. За допомогою образів він дістає можливість управляти сприйняттям, спогадами, висловами і т.д.

Четверта функція уяви полягає у формуванні внутрішнього плану дій – здібності виконувати їх в думці, маніпулюючи образами.

П’ята функція уяви – планування і програмування діяльності, складання визначених програм, оцінка їх правильності, процесу реалізації.

Arcimboldo_Invierno

А ЩО Ж ТАКЕ ФАНТАЗІЯ?

Фанта́зія (лат. Phantasia від грец. φαντασια — уява)

уява; створення нових образів на основі колись сприйнятого. В цьому сенсі фантазія — це компонент творчої діяльності.

мрія, продукт уяви; ситуація, що представляється індивідуалом або групою, не відповідна реальності, але висловлює їх бажання.

каприз, примха, химера.

У музиці фантазія — це музична п’єса вільної форми.

Фантазія (грецькою – φαντασία — «уява») — ситуація, що представляється індивідуумом або групою, не відповідна реальності, але що висловлює їх бажання. Фантазія це імпровізація на вільну тему. Фантазувати, означає уявляти, вигадувати, представляти. Тобто жити образами і виставами, що народжуються в мозковій частині Людиною, — Мрійника. Фантазія — це необхідний компонент творчої діяльності людини, яка виражається в побудові образу або наочної моделі її результатів в тих випадках, коли інформації про умови і засоби досягнення мети недостатньо.

дерево

Як бачимо, різниця між уявою і фантазією в тому, що уява має природу локатора, що ловить змістоформи і проявляє їх на образотворчому екрані свідомості Людини. Фантазія ж, є дією вчиненою з тим, що уява впіймала. В житті ми не замислюємося на цій різниці, тому для нас ці аспекти нашої природи зливаються в однорідному змісті.

Але коли взяти уяву і фантазію як два незалежні поняття, то ми можемо розрізнити їх функціональну природу і зауважити, що ці два чинника, ці дві складові природи особистості Людини є найближчими партнерами, котрі одвічно співпрацюють, словом – це основні інструменти нашої творчої натури. В цій партнерській взаємодії, на наш погляд, полягає суть природи Креатора.

В цьому неважко пересвідчитися взявшись за роботу, що ми її пропонуємо на заняттях робітні «Територія Творення».

На перший погляд ця робота виглядає дуже наївною і простою. Це рівень першого курсу акторського профілю навчання. Та все ж у простоті ми знаходимо дивину і мудрість частіше ніж у карколомних викрутасах та ускладненнях мудрування.

Перед тим, як ми візьмемося за практичну роботу, пропоную подивитися на Уяву і Фантазію трохи під іншим кутом. Це нам дозволить звільнитися від стереотипів і упередження що до організації самого процесу.

Отже, спробуймо стати просто, голова прямо, очі відкриті, ноги на ширині стопи, плечі розкриті, руки вільно опущені і нічого не затиснено в м’язових тканинах. Поза нейтральна, тому нічого не виражає.

Все, що ми бачимо очима,  реально існує, що є нормою дійсності для кожного з нас. Все, що ми зауважуємо у дійсності, є реальним, тому це «все» ми можемо не тільки бачити, але і відчувати на доторк, як фізичним чином (руками), так і  слухом, нюхом, смаком. Ми з вами все це добре знаємо.

 Але варто тільки закрити очі, і ми потрапляємо у зовсім інший стан сприйняття навколишнього. Все, що нам сигналізують наші рецептори, ми уявляємо. Тобто ми візуалізуємо відповідно до того досвіду що його одержали протягом життя. Це також нам відомо. Але є одне «НО», і воно полягає у тому, що серед нас є такі котрі від народження ніколи нічого не бачили навіч. Сліпорожденні. Є також сліпоглухонімі, для котрих єдиний зв’язок з навколишнім світом є тактильним та запаховосмакотним.

Що ж вони собі можуть уявити? Адже вони уявляють собі щось. Відомо, що сліпорождена Людина має здатність уявляти візуальні об’єкти, деякі з них відкривають у собі здатність навіть бачити навколишній простір незвичним для наукової думки чином – мозковим зором (метод Броннікова). Існують ще багато інших чудесних методів та магічних практик, що  роблять сліпих зрячими.  Не будемо вдаватися у ці «феноменальні» відкриття, скажемо одне, територія уяви насправді має багато непізнаного саме через особистісну природу її процесів. І тут, як кажуть – на смак і колір…

Нас цікавить передусім природа процесів творчих. Тому ми спробуємо зосередитися саме на них.

Знову повернімося до уяви. Отже уявлення може мати різне тлумачення. Ми спробуємо знову ж таки уявити собі, а що ж все таки є той простір уявного? Адже ми відчуваємо цю різницю між дійсним і уявним.

Простір уявного містить у собі не тільки те, що ми вже добре знаємо і те, що будь коли собі пояснювали самі стосовно речей абсолютно незрозумілих нашому розумові. Існують в природі Людини і такі процеси, що їх не так просто доказати і немає жодних матеріальних доказів, котрі могли б переконати скептиків-матеріалістів.

Наприклад інтуїція. Адже всім відомий цей прояв природи Людини. Ми всі маємо цю здатність – інтуїтивно передчувати події, що незабаром таки а трапляються з нами. Інтуїція є шостим відчуттям Людини і це ніхто не заперечить.

А чи не є інтуїція свідченням про певне поле інформації котрим вона живиться? Цікаве питання, чи не так? Ми спостерігаємо часто як у творчих процесах інтуїція відіграє чи не головну роль. Все що створено руками Людини, має пряме відношення до інтуїції. Можна сказати, що все що будь коли були створено Людиною, чи сказано нею, навіть подумано, а відтак, і уявлено, – робота тої ж самої інтуїції. Вірніше, свідчення про те поле інформації, до якого інтуїція наша має здатність підключатися.

Тоді можна сміливіше говорити про певний простір у якому це інформаційне поле існує.  Простір цей звісно не є матеріально проявленим. Назвімо його «Тонким простором» і поставимо себе до цього простору як до реально існуючого. Що це нам дасть?

А те, що ми зможемо простіше оперувати процесом перетворення ідей у образи, а образи у об’єкти персонажів, у проекти конструктивного, котрі дозволяють нам організовувати поведінку нашу у цьому «Фізичному просторі» і створювати як компоненти будь якого твору, так і самі твори у повноті своїй. Словом, народжувати нові речі у нашій дійсності.

А тепер повернімося до Уяви і Фантазії. Взявши до уваги існування «Тонкого простору», ми тепер можемо подивитися на уяву і фантазію як на інструменти творчої поведінки у цьому «Тонкому просторі». Адже спочатку ми творимо на тонкому плані, а потім переносимо ідеї та проекти у нашу дійсність.

ОБРАЗНЕ ПЕРЕТВОРЕННЯ

Зробімо тепер таку роботу:

Станьмо в нейтральну позиція. Очі відкриті. М’язи вільні. Послухаймо що є цим «Тонким простором». Для цього уявімо собі будь-який відомий нам предмет, наприклад ключ від замка, що зачиняє двері нашої домівки. Як бачимо, ми справді добре його пам’ятаємо візуально і на дотик. Більше того, цей ключ має так багато скритої інформації, що ми її не завжди здатні відчитати.

От уявімо собі цей ключ. Що ми можемо побачити? Для кращого обсервування цього об’єкту, уявою поміщаємо цей предмет у невагомий космос, де він вільно обертається у будь-якому керунку і тим самим дозволяє нам детально його розгледіти. Як можемо зауважити, ця робота не такою простою і вимагає зосередження нашої уваги.

Для підсилення уваги поставимо собі таке завдання; постараймося підмітити щось особливе у тілі цього ключа. Якийсь особливий нюанс. Для цього нам треба детально розглядати усю поверхню цього ключа.

Оскільки ми з вами знаходимося у процесі творчому і такий процес уже є грою із запропонованими обставинами, то сміливіше берімося до праці в забаві з уявним. При детальному розглядання уявного ми вчиняємо дію Фантазії. Простіше казати, ми фантазуємо з тим що уявляємо. Ось так. Ми це самі зараз можемо не просто відчути, а переживати усією повнотою нашої природи.

Отже що ж там на цьому ключі є такого особливого, що відрізняє його від тисяч йому подібних ключів, адже це серійний об’єкт. Кожен з нас побачить тільки те, що він\вона побачить. Ось тут і справді на колір і смак кожен сам собі мастак! Тому поведемо роботу таким чином щоб кожен мав свободу до свого власного творення.

Підемо далі відзначаючи кожен пункт вчиненої дії:

  1. Побачивши нюанс в уявленому предметі, послухайте свою емоцію відносно побаченого. Утримуйте в собі відкритість вашого емоційного сприйняття усього з чим ми тут матимемо справу.
  2. Зверніть увагу на те, як змістовно змінився для вас цей предмет через підмічений нюанс.
  3. Поставте собі запитання стосовно виникнення, чи появи, прояву  цього нюансу.
  4. Побачте обставини за яких цей нюанс з’явився. Побачте оточуючі при цьому деталі обстановки і присутніх людей, предмети, об’єкти декорацію, ландшафт тощо.
  5. Спробуйте розгледіти події котрі відбувалися при цьому як драматичну сцену. Як епізод з фільму. Як таке, що ви самі переживали.
  6. А тепер знову поверніться до вашого ключа.
  7. Відключіться від нього і проаналізуйте, що ж все таки тут щойно відбувалося з вами. Що то за досвід, що ви його щойно одержали.

Як бачимо, ми маємо багато про що подумати і над чим замислитися. Особливо цікавим постає сама природа того нашого уявного простору і ця взаємодія з фантазією, що нами зауважується і спостерігається.

Ми помічаємо, що простий і відомий нам предмет насправді має в собі величезні перспективи інформування нашої фантазії. Це захоплює. Правда? Скажемо більше, – це відкриває нові обрії в уявленні нами «Тонкого простору» і його природи.

Ми можемо зауважити, що у тому «Тонкому просторі» ми маємо непомірно більше волі і свободи до вчинення різного роду перетворень. Ми відчуваємо що наші можливості у цьому просторі є безмежними, або близькими до такого поняття. А ще ми зауважуємо, що інформація, що її ми одержуємо у ій взаємодії уявного і фантазії насправді не є тільки такою, що ми назвемо документальною, скоріше тут має місце художнє визначення її природи.

Добре. Зробімо ще одну спробу і поперетворюймо уявне нашою фантазією.

  1. Уявімо собі будь-який предмет. Побачте якнайдетальніше його уявне тіло.
  2. Відмітьте своєю увагою нюанс. І прислухайтеся до емоційного відчуття цього самого нюансу на тілі уявного предмету.
  3. А тепер зробімо незбагненне; перетворіть цей предмет у зовсім інший предмет.
  4. Зауважте що сталося з нюансом?
  5. Роздивіться новий предмет, уважно прислухаючись до інформації емоційного та змістовного.
  6. Побачте історію появи нюансу на цьому новому предметі.
  7. Побачте ситуацію як сцену з дійовими особами і в повній декорації.
  8. Пробуйте схопити її як історію і запишіть після закінчення цієї роботи.

Вау! Можна відпружитися. Бачимо, що ми  відчуваємо себе богами у цій території «Тонкого простору». Наші здібності проявляють себе несподівано. Важливо встигнути все помічати. Для цього потрібно зробити ось цю роботу щоденним тренінгом.

Що ж далі? А далі ще цікавіше.

  1. Уявімо собі предмет. Розглядаємо його у всіх деталях знаходимо нюанс.
  2. Зверніть увагу на матерію з якої цей предмет зроблений.
  3. Зверніть увагу на функціональність цього предмету.
  4. Зробіть в уяві вашій дію з цим предметом.
  5. А тепер візьміть вашою рукою\руками цей уявний предмет і вчиніть дію за логічним призначенням цього предмету.
  6. Усвідомлюйте ЩО ви робите?
  7. Чому ви це робите?
  8. Навіщо ви це робите.
  9. Що ви хочете зробити?
  10.  Що сталося такого що ви це робите?
  11.  Що ви відчуваєте у процесі цього дроблення?
  12.  Де ви знаходитеся?
  13.  Що відбувається навкруги і довкола вас.
  14.  Що це за історія, що трапляється з вами?
  15.  Розкажіть цю історію простими словами як розповідь.
  16.  Розкажіть цю історію від себе прислухаючись до того, а що ж вас найбільше хвилює в цій ситуації у якій ви зараз знаходитеся?
  17.  Розкажіть як монолог від себе.
  18.  Запишіть цей монолог у текстовому форматі.
  19.  Подивіться на цей написаний вами текст як на монолог персонажа і створіть історію, сюжет у якому цей персонаж живе і діє.

Що тепер? Вас захоплює ваша здатність творити те чого досі не існувало? Ви помічаєте за собою властивості досі невідомі і не знані вам? Вітаю з першим кроком у світ Креатора!

Від цього моменту ваше життя перемінилося тотально. «Тонкий простір» тепер для вас не є чимось ефемерним, а цілком реальним простором у якому ви себе почуваєте абсолютно комфортно. Ви чуєте ваші перспективи? Що каже вам ваша інтуїція? Тоді не спіть і до діла!

Наступна робота на території тонкого простору відкриває перспективи поведінки у просторі реально дійсного. У грі актора – креатора.

  1. Уявімо предмет вчинивши всю роботу по виявленню нюансу.
  2. Переведіть ваш предмет з «Тонкого простору» у простір реально дійсного.
  3. Зменшіть або збільшіть ваш уявний предмет до розміру зручного для вашої фізичної взаємодії з ним.
  4. Вчиніть взаємодію з уявним предметом у реальному просторі.
  5. Слідкуйте за тим що ви робите? Як організовуєте поведінку вашими руками і всім тілом.
  6. Шукайте природність і правдивість у поведінці. Не спішіть, уважно роздивляйтеся усе з чим ваша фізика має справу.
  7. Відчуйте вагу предмету, об’єм, особливо тих частин поверхні до яких торкаєтеся руками. Пальці мають відчути уявну матерію предмету, при цьому важливішим є саме правдиве співвідношення уявного з вчиненим у найменших і найдрібніших деталях.
  8. Поставте ваш предмет перед собою.

Проаналізуйте вчинене. Що нового ви відкрили про себе і про предмет вашої уяви? Запишіть свій досвід. Повторіть роботу з різними уявними предметами.

АНІМАЦІЯ

  1. Уявіть предмет і детально вивчіть його знаходячи нюанс.
  2. Перенесіть предмет у реальний простір дійсного.
  3. Форматуйте до розміру табурета.
  4. Вчиніть з таким форматом фізичну дію: візьміть предмет на руки, побавтеся ним, спостерігаючи як розмір предмету відкриває нові перспективи до взаємодії з ним.
  5. Поставте перед собою.
  6. Тепер торкніться рукою і вдихніть у предмет життя. Хукніть на нього своїм подихом.
  7. Спостерігайте як оживає предмет: Де і що є його очима, обличчям ротом вушками руками і ногами.
  8. Що сталося з нюансом???
  9. Предмет анімовано і ви можете за ним спостерігати збоку. Не заважайте вашому уявному анімованому персонажеві жити своїм власним життям.
  10.  Помічайте кожен рух, кожну дію, вчинок. Зверніть увагу на характер цього персонажа. Його внутрішній стан і фізичний прояв цього внутрішнього стану. Що в ньому кумедного і що трагічного.
  11.  Тепер вчиніть вольове зусилля і керуйте вашим персонажем, даючи йому чіткі команди, – зроби так і так.
  12.  Встаньте і рухайтеся у просторі бавлячись з вашим уявним анімаційним персонажем, запрошуйте до себе кличте за собою, біжіть за ним, а ГОЛОВНЕ РОЗМОВЛЯЙТЕ з ним!
  13.  Спровокуйте на розмову і тривайте як можна довше у діалозі з вашим анімаційним персонажем.
  14.  Розпитуйтеся у нього про все про що ви відчуваєте варто з ним поговорити.
  15.  Розкажіть йому про те про, що відчуваєте ви хочете йому розповісти.
  16.  Спостерігайте за собою і за історією, що виникає у цьому діалозі.

Аналіз запишіть. Історію занотуйте. Сюжет позначте для себе як конструкцію; вихідна ситуація, зав’язка, конфлікт, розв’язка фінал. Послухайте, про що ця історія? Що ви нею хочете сказати? Яка мудрість у цій історії?

 ПЕРЕТВОРЕННЯ АНІМАЦІЙНОГО ПЕРСОНАЖА У СЦЕНІЧНИЙ

  1. Уявіть предмет і проробіть усю роботу з перетворенням його у анімаційний персонаж.
  2. Збільшіть формат цього анімаційного персонажа до власного росту.
  3. Почніть рухатися у просторі разом  анімаційним персонажем і пробуйте копіювати його ходу, жестикуляцію та манеру триматися.
  4. Спровокуйте його на розмову і поперекривляйте його манеру говорити.
  5. Відійдіть від А\П (анімаційного персонажа), перетворіть його на Людину і проробіть таку ж саму роботу з копіюванням та пародіюванням  його поведінки роздивляйтеся його людську форму; обличчя, фігуру, одяг, аксесуари, належність до епохи і часу, специфіки фаху, соціального типу тощо.

Проаналізуйте досвід. Запишіть все що вам відкрилося у взаєминах з цим людським форматом персонажа.

Я В ЗАПРОПОНОВАНИХ ОБСТАВИНАХ ПЕРСОНАЖА

  1. Уявіть предмет і проробіть усю роботу з перетворенням його у анімаційний персонаж і в сценічний (людський).
  2. Перетворіть його у голографічну димку і увійдіть в неї.
  3. Відчуйте себе фізично, емоційно і змістовно тим персонажем.
  4. Організуйте поведінку в персонажі в просторі його історії сюжету.
  5. Дійте з усім що уявлятиметься від декорації до предметів з якими ваш персонаж оперує.
  6. Роздивляйтеся що то за ситуація що ваш персонаж у ній опинився.
  7. Опрацюйте питання що я роблю? Чому? Для чого? Навіщо? Що я хочу? Що мене болить?
  8. Створіть монолог вашого персонажа від внутрішнього бажання вислуховуючи у чому його внутрішній конфлікт.
  9. Знайдіть у монолозі чітку композицію і фінал.

Проаналізуйте нове і старе відкрите у процесі вчиненого. Запишіть монолог персонажа. Занотуйте нюанси його характеру, мотиви і прагнення. Опрацюйте текст монологу структуруйте композицію. Про що цей монолог? Що ним промовляє персонаж? Що ви цим персонажем і його монологом хочете сказати нового у житті Людини? Про що сюжет персонажа? Хто і що вчиняє у цьому сюжеті? Спробуйте накидати ескізи сюжетного тіла драматичного твору. Напишіть коротку одноактну п’єску.

Тепер можна ще раз поглянути на Уяву і Фантазію як на інструменти власного творення персонажів та історій їхнього життя. Зверніть увагу, що будь-які знання, як  і сама інтуїція так і все, що ми вже колись вчиняли (наша пам’ять), всі проекти та формули разом з їх складовими компонентами знаходяться на просторі взаємодії уяви і фантазії. Отже з цього можна вивести наступне: Процеси вигадування і пригадування (згадування), є тотожними за своєю природою. Простір «тонкий», є нашим реальним простором так само як і простір «фізичний», матеріально проявлений. А тепер питання – що є тою матерією, що нас з вами оточує в цій так званій дійсності? Якщо важко відповісти відразу, не поспішайте з відповіддю, лише замисліться над ось чим. Що є матерією? Що таке молекула? Що є атомом? З чого складається атом? Що є тими компонентами з яких атом стає матеріально проявленим? А тепер поцікавтеся цими питаннями у фізиків.

Створена за образом і подобою Людина, не є приреченою на примітивне існування. Ми маємо своє чітке призначення, – творити дійсність. І від того що ми з вами творимо, залежить все те, що ми з вами маємо. Тому одні народи мають таку дійсність, а інші свою. Кожному своє! Креатор творить свою реальність сукупність креаторів творять спільну реальність, що її спільно і проживають. Суспільство створюється у колективному процесі творення і від рівня свідомості кожного індивіда залежить перспективи розвитку нашої з вами реальності. Тому сказано мудрим, що від того якою є свідомість однієї Людини, залежить свідомість громади. Ніхто не може стояти осторонь спільних процесів. І якщо у суспільстві є хоч одна Людина що тримається високих вібрацій у процесах творення реальності таке суспільство не тільки тримається нею у певному форматі духовного, але й проявляє тенденцію до розвитку і руху до вищої форми суспільного утворення. Один за всіх і всі за одного, – таке гасло нам відоме з дитинства, бо це є формулою будь-якого колективного життя. То ж доброї роботи вам, Креатори!

 

 

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>