27 Лип, 2014

МЕТОДОЛОГІЧНІ НОТАТКИ ЛІТНЬОЇ ШКОЛИ

«КРЕАТИВНА ІМПРОВІЗАЦІЯ»

Криворівня 10-20. 07.14.

 DSC_0114

В період з 10 по 20 липня 2014 року було проведено виїзну майстерню у селі Криворівня Верховинського р-ну  Ів-Франківської області.

Група учасників налічувала 12 чоловік.

Тема роботи; Креативна імпровізація, як метод створення драматургічного і сценічного твору – Монолог Персонажа.

Робота проводилася за графіком:

8:30 – 9:30 – акторський тренаж.

11:00 -14:00 – Креативна імпровізація на тему персонажа.

16:00-19:00 – Продовження роботи над створенням монологів персонажів.

20:00-22:00- Самостійна робота над створенням варіантів тексту.

22:00-24:00 – Читка текстів, обговорення.

В результаті роботи група створила кілька десятків текстових матеріалів компонованих у структурі монолог персонажа.

Що було нового і важливого в цій роботі?

Дякуючи учасникам Школи (група була професійна), головним напрямом роботи булі пошуки інструментів організації образного перетворення інформації ідей монологу персонажа в акторську поведінку та подальшу драматургічну роботу з записом тексту монологу, та його опрацюванням в керунку точнішого варіанту з реалізацією у сценічному просторі грою креаторів на глядача.

Отже робота проводилася наступним чином:

ТЕМОЮ школи була; «Образна поведінка у творенні драматичного монологу методом креативної імпровізації».

Для безпосередньої роботи ми зосередилися на поняттях добра і зла відомих у світі як Пороки і Чесноти Людства. Ці поняття мають природу надзвичайно детонаційної дії.

Ось повний список:

1. Гординя-Смиренність.

2. Заздрість-Доброзичливість.

3. Жадібність-Щедрість.

4. Гнів-Лагідність.

5. Обжерливість-Стриманість.

6. Хтивість-Доброчесність.

7. Лінивство-Старанність.

Територія пороків є агресивною територією. Тому так важливо наголошувати на утриманні стану Чеснот в робочому процесі. Це значить, що креатори свідомо визначають для себе стан «Табула Раса» як стан чистого споглядання на предмет діяння, а це є можливим тільки в утриманні духовного променю Чеснот.

Непроста справа. Важка робота, оскільки агресивність пороків провокує особистості креаторів на негативізм у роботі і часто провокує на конфлікти як внутрішньої природи особистості креатора так і на конфлікти поведінкового характеру, що можуть спричинити реальні перешкоди у роботі групи.

Тому надзвичайно важливим тут є свідомий процес самоочищення особистості креатора від впливів матеріалу з яким він працює. Утримання власної чистоти можливе при розумінні природи Чеснот і Пороків як протистояння конструктивного і деструктивного, інакше кажучи, Божого і Гріховного, а отже ми спираємося на Християнських принципах Любові.

Медитації-молитви відкривають розуміння волі автора, як продовження волі Креатора – Господа Бога. Тому Тривання у вібрації Чеснот є фундаментальним станом творчого процесу акторів-креаторів, оскільки освічує процеси образотворчі і виявляє в них головне зерно МУДРІСТЬ. Творення персонажів, а відтак, творення їхніх монологів тоді має зміст і є дієвим твором, що впливає на глядача, коли актори-креатори усвідомлюють головну складову процесу і Твору як такого – Послання автора.

Про ЩО саме, йдеться автору-креатору у його Творі? Що саме цим Твором автор хоче сказати Світові? І головне – Творення є процесом особистісного самовиховання кожного з креаторів, тому Духовний розвиток є поступом до Чеснот, до відновлення Чистого Стану Людини.

Для цього власне і проводилася дана Школа в Криворівні, де є потужне джерело духовного променя Християнського світогляду, котре б’є чистими ключами через твори Параски Плитки-Горицвіт, музеї Івана Франка та Грушевського, а головне, – живе слово О. Івана Рибарука, мовлене ним під час духовних бесід, що відбуваються у церкві і стали вже традиційними для роботи нашої Школи.

Робота кожного дня була чітко розподілена на три частини.

Частина  перша:

Підготовка особистості креатора до творчого процесу. Медитації і практичні вправи на пробудження свідомості. Тренінг та вправи направлені на пробудження чутливості сприйняття уявного та розвиток фантазії. Фізичні вправи і тренажі акторські.

Всі інструменти, що ми використовуємо мають головне призначення – триєдиний принцип свідомого оперування інформацією. Для цього потрібно провести роботу по підготовці психіки креатора і переформатуванню його\її свідомості з лінійної природи на нелінійну. Що це значить? В лінійній системі свідомості людина працює у  наслідково-причинному форматі. Те, що ми зрозуміло відштовхуємося від події до її наслідків.

Така система побудови процесів свідомості є загальноприйнятою і є найпоширенішою. Тому народна мудрість і каже; «Як постелиш, так і виспишся», або «Що посієш, те й пожнеш». В нелінійній системі свідомості важливою є точка тут і тепер як перетин часу і простору. Тому нелінійна свідомість є відкритою до всіх часів і всіх просторових сторін азимута, до всіх відомих і не відомих джерел інформації, котрі корелюються з Темою роботи.

Тому сам підхід до такої теми, як  «Пороки і Чесноти», викликає багато роботи зі штампами і кліше, причин та наслідків, що ними променить лінійність. У нелінійному підході до даної теми (як і до будь-чого іншого), ми маємо необмежені можливості залучати відомі і згущувати нові змісти і таким чином ініціювати процеси перетворення задля чіткішого образного уявлення відповідного глибшому інтуїтивному чуттю, котре вже саме по собі має голографічну природу взаємодії у гравітації теми твору.

Що ж треба зробити?  Пробуємо через вправи Методу креативної Імпровізації збудувати триєдину структуру свідомого оперування творчою інформацією. Для цього звертаємо Увагу на те, яким чином ми організовуємо сприйняття дійсності. Визначаємо два простори усвідомлювання дійсного – Внутрішній, де чуємо, відчуваємо і бачимо процеси інтуїтивного проникнення у поля та вібрації празмістів та праобразів уявного.

Пункт перший: Там, у внутрішньому просторі ми шукаємо те, що ініціюємо ідеями, запитаннями, завданнями. Внутрішній Світ Людини є голографічним і поза-просторово-позачасовим. Там немає ні відстані ні часу, бо одвічно і вічно все вже існує, а тому там немає процесу лінійного компонування чи монтажу, бо це прерогатива людської логіки, а значить розумової діяльності.

Територія тонкого Всесвіту є простором Бога, і розумом туди не влізти, бо розум наш має лінійну природу. Це все одно, що пробувати лінійкою міряти повітря у полі. Доступ до цього простору є можливим завдяки власного відкриття своїх особистих інструментів, за допомогою котрих відчиняються «Двері».

Ключі до тих дверей має кожен з нас, треба тільки правильно скерувати свідомість, щоб збагнути, що ключі в Тебе Вже Є. А це дається тільки практикою через навчання, або від народження. Тому сила групи полягає у володінні цими ключами і вмінні їх застосовувати.

Отже Тонкий світ, або внутрішній простір може бути свідомо споглядальним. Це одна сторона медалі і один з пунктів уваги.

Пункт другий; – простір зовнішній, тобто фізично проявлений. Тут є все те, що існує, живе, стоїть, лежить, світить, звучить, є гарячим тяжким чи твердим і навпаки. Світ у якому ми, креатори, у скафандрах біологічних – наших людських тілах, живемо-працюємо відповідно до усвідомлення змісту власного життя. Це простір є простором форм пійманих змістів. Тому якщо ми чогось із побаченого не розуміємо, або не знаємо, то це лише питання часу, або чистоти структури самої форми твору.

Світ у якому ми живемо можна назвати світом Творів, явлених через природу і через Людину. Тут чітко бачиться що є людськими творіннями а що Божими, тобто природніми. Чому так визначаємо? Для простішого оперування змістами. В цьому світі є предмети, котрі створила людина. Предмети ці є також творами і мають свою тему, структуру і тримаються у композиції. Коли ці компоненти чіткі і правильні такі предмети, речі, об’єкти створені людиною випромінюють гармонію і тим вони красиві.

Зламані структурно і деформовані, вони випромінюють скритий конфлікт і свідчать про події котрі їх деформували та мають на собі знаки (нюанси), котрі можуть багато чого розказати і стосовно багато чого та й про що поставити питань. Тут і функціювання і призначення, потреба і важливість з важністю в житті людському.

Предмети створені людиною мають у собі необмежену інформацію, з якої можна розмотати логічно (лінійно) і засоціювати (нелінійно) буд-який сюжет, структуру, форму, стиль та етико естетичні координати для твору буд-якого формату і призначення. Ми це робимо увесь час, але мало задумуємося над цими процесами.

А у природі театру ці питання виникають повсякчас чи то у акторській роботі, чи у роботі драматурга, чи режисера, чи будь кого з митців, хто залучений до театрального процесу у створенні вистави як театрального твору.

Взаємодія знаним з незнаним. Поєднання відомого з невідомим. Єдність протилежностей як пальне для творчості. Все це нам давно відоме. Питання тільки у тому наскільки ми усвідомлюємо ці простори нашого буття і чи знаємо як з цими джерелами інформації оперувати?

Тому постає головне питання – А де знаходиться той, хто оперує цими просторами?

Пункт Третій; Очевидно, що десь поміж цими просторами, але тоді це буде ще одним простором… А чи не простіше уявити собі точку у якій сходяться проміння інформацій як з Тонкого так і фізичного просторів? Можна. Такою точкою є Серце Людське. Не розум, не голова, не тіло, а саме Серце. Бо саме серце є точкою перехрестя Часу і простору. Точкою «Тут і Тепер». Власне споглядання за дійсністю можливе тільки з такої точки.

Колись Гротовський образно висловився про неї, як «споглядання вільного птаха за птахом що дзьобає». Вільне споглядання тому є вільним, що немає заангажованості результатом. Це те, найскладніше і непоясниме у процесах творчих, що часто ми можемо почути у різних інтерпретаціях типу; « Піди невідомо куди, і принеси невідомо що». Ось це напевно і є отим «дзьобанням» птаха – людини, що творить, за яким спостерігає птах – людина вільна від дзьобання.

І саме в цьому є суть природи креативної імпровізації. Отже триєдина структура, як рівнобедрений трикутник. Символ давно відомий і містичний – трикутник з оком в середині. Відкинувши містику бачимо, що це є символ Креатора, що символізує Святу Трійцю.

Триєдність процесів творчих мають своє повторення і у «двигуні гри», де три суті – Зміст (слово), Дія (рух), Емоція (почуття) працюють у формулі – Один за всіх і всі за одного. Формула театру власне і є саме такою, зрештою, ця формула є формулою співпраці всього Людства. Триєдність композиції – Початок, кульмінація, фінал. Простір сцени – Авансцена, центр, задник.

Подібних прикладів ми знаходимо і у кіно, музиці малярстві, скульптурі, архітектурі та у всьому, чим ми так багаті тут на Землі. Слава Богу за його щедрість, бо саме у вдячності Богу людинка стає Людиною, а  усвідомивши цю даність взаємин, ми можемо повернутися до себе і стати Чоловіком. Вічним очільником власних творчих процесів.

Тому то ми і взялися за таку тему, як «Пороки людські». Що, правда не є нічим новим і давно існуючим, бо театр, яким би він за формою не був, займається саме тим, що відкриває і розповідає історії падіння людини в порочні дебрі бажань і тим самим промовляючи до всіх сущих з позиції Любові про злочин і кару, злет і падіння, жертву і вдячність, життя і смерть роду людського.

Територія Креатора не є закритою для людини, по Вірі одержуємо.

 

Частина друга:

Образна поведінка. Тут ми окреслили три групи джерел для згущення Образного змісту. Робота ведеться з однією окремо взятою Темою. Наприклад – Гординя. Уявою згущуємо предмет, що найскоріше асоціюється з цим поняттям. Так само з Об’єктом і явищем природи. Ось ці групи для роботи уяви:

  1. Предмети і об’єкти створені людиною.
  2. Об’єкти природи.
  3. Явища природи.

Зрозуміло що обсяг інформації для перетворення і образного згущення надзвичайно великий. Тому ми почали з найпростішого – з предметів створених людиною.

Тетяна Орешко

Схоплений уявою предмет, силою волі утримується увагою і внутрішнім зором досліджується з метою пошуку (створення) НЮАНСУ, особливості проявленої у фізичному плані тіла уявного предмета. Цей нюанс відрізняє даний уявний предмет від інших йому подібних. Після детального вивчення нюансу і самого фізичного тіла уявного предмету, креатори починають роботу з поведінкою у реальному сценічному просторі. Всі працюють одночасно у групі.

Для цього вони утримуючи внутрішньою увагою вибраний предмет, крокують у просторі фізичної поведінки (сцена, майданчик). Утримання уваги на внутрішньому і зовнішньому процесах тренує свідомість креатора сприймати інформацію на внутрішньому плані і все, що діється в реальності простору їх фізичного перебування.

По команді керівника креатори починають гру з асоціаціями викликаними у процесі взаємодії з уявним предметом і вчиненням фізичної дії – крокування. В результаті  чого відбувається перетворення простого крокування креатора на ходу  певними характерними особливостями, котрі можна розглядати вже як прояви ходи персонажа. Зауважуємо, як діє «нюанс» і що є його проявом у поведінці креатора і які перспективи цей нюанс відкриває для створення характерних рис майбутнього персонажа.

Черкашина Оксана

Дану поведінку трансформуємо інструментом «шарж і карикатура». Для цього характерні риси ходи, постави, жестикуляції, гримаси обличчя робимо перебільшеними і доводимо до гіперболізації з подальшим поверненням у мінімальність прояву того, що знайшлося цим інструментом. Далі роздмухуємо цю образну поведінку  до максимуму і мінімуму зупиняючись на рівні легкого шаржу.

Павло Кружнов

Подальша робота має таку саму проекцію, але вже з іншим предметом. Все проробляється від уявного схоплення предмету з нюансом під час нейтрального крокування з подальшим використанням характеристичного інструменту «шарж і карикатура».

Гра продовжується імпровізацією в переключанні уваги з одного образу на другий та організацією власної поведінки креаторів у просторі сцени в темі «предмет 1» і «предмет 2».

Далі алгоритм гри такий – креатор залучає нові уявні предмети і перетворює поведінку на гру з кожним образним перетворенням та з уже схопленими персоніфікованими поведінковими процесами, через спонтанну імпровізацію характерами (персонажами) переключаючись з одного на інший у вільному порядку. Доводимо кількість персонажів до семи.

Ольга Пінаєва

З цієї імпровізації креаторами відбираються поведінкові компоненти, котрі найточніше проявляють головну тему «Порок і Чеснота», де пороки є формою деформації, характерності персонажної поведінки, а чеснота є тим чистим станом у якому знаходяться креатор і прообраз персонажа, його чиста природа, що стала здеформованою в наслідок тих чи інших зовнішніх обставин його історії та внутрішніх процесів, що відбуваються внаслідок його внутрішнього конфлікту. Знову зазначу, що з деформованого не створиш рівного, як з темряви світла не викрешиш. Тому так важливо увесь час висвітлюватися у позиції Чеснот, з якої видно що саме твориш і що промовляєш крізь власний твір до людей.

Тетяна Бондаренко

 

 

Етап третій:

Драматургічна майстерня.

Розбір текстів

Тут відбувається записування текстів монологів персонажів. Відповідно саме у драматургічній майстерні ми маємо можливість побачити монолог персонажу у текстовому форматі, що дає нам можливість чіткіше орієнтуватися у структурній природі монологу і відповідно, вчиняти монтажне компонування з метою чіткішої побудови сюжетної структури його, і стилізації відносно особливостей характеру персонажа. Дотримання його Теми, його внутрішнього конфлікту і бачення перспектив поведінки персонажа опертих на його бажання, а також, що є найголовнішим, бачення і розуміння автора як формулюється головний вислів твору – мессидж.

Стосовно мессиджа, треба сказати наступне; ми не перетворюємо монологи персонажів на пафосні пасторські виступи. Персонажі є такими якими вони є, тобто з усіма притаманними людям рисами характеру і що важливо, ці персонажі знаходяться у певній точці структури їхнього історії (драматичного твору, котрий ще не є записаним остаточно) і ця точка є точкою кульмінаційною в житті даного персонажа, тому і монолог його\її, буде мати характер центрального монологу персонажа, котрий є головним героєм у власній історії.

читка текстів

Чому така позиція? А для того, щоб основа монологу могла перерости у моноп’єсу. Монодрама є особливим драматургічним форматом, що розповідає історію від точки персонажа і автор-драматург, має можливість практично тривати у грі акторській та письменницькій одночасно. Це на думку автора методу, відкриває передусім для акторів розуміння важливості тексту і особливо дотримання до авторського слова під час гри у просторі театральному – виставі.

А також, піднімає завісу що розділяє театр на людей сцени і людей пера, тим самим розмагнічує конфліктність їхніх взаємин, як у роботі над створенням театрального твору – вистави, так і у позиціюванні стосовно одні одних апріорно, яко партнерів, що йдуть в одному напрямку. Таке позиціювання знаходить центральний вузол – Тема, як основоположний у творчості і тим самим стає пунктом єдності простору театрального, як такого.

Аналіз зіграного монологу

Кожен робочий день групи завершувався читаннями текстів монологів вголос з подальшим аналізом цих текстів.

 Другий етап роботи:

Робота з фіксованими текстами через гру.

Тут ми зосередилися на просторі поведінки і просторі текстовому, щоб через гру творити життя персонажа у моменті його\її головного монологу.

Ігор Аронов

Зрозуміло, що звички випливають самі собою і у цьому процесі найважче було утримувати себе у свідомому творенні поведінки через образні перетворення. Це знову ж таки робота з п’ятьма і більше предметами, а також об’єктами і явищами природи з виставленою метою творити спонтанно нову поведінку у структурі фіксованого тексту монологу. Це значить не тільки робота зі словом, але й з тілом, жестом, мізансценою, тобто висловленням тілом як фізичним проявом змісту через поведінку актора.

Тут проявляється і режисер, у всій своїй природі композитора поведінки у просторі сцени. Ми відкриваємо зміст пересувань акторів по сцені. Рух без слів і слова без руху. Народження психологічних жестів і взаємодія креатора з персонажем драматичним та його предметними варіантами (прообраз), з метою перетворення власної поведінки актора-креатора в життя персонажа сценічного.

Тетяня Орешко

Ця робота чітко показує, що життя котре ми живемо у побуті не є таким самим як життя персонажів на сцені. І що правда життя на сцені є фальшивою і обмеженою у засобах виразності,бо організовується через копіювання звичного і знаного і тим самим немає образного підґрунтя.

Саме в роботі з текстами ми відкривали собі наново знані переконання про те, що таке є акторською грою і правдою гри, у чому краса і велич духу театрального процесу, що у ньому перебуває людина-актор і людина-глядач.

Природа поведінки персонажів сценічних є творенням значно обширніших процесів, аніж  прикиданнями акторів під той чи інший стереотип-персонаж.

Третій етап роботи:

Вистава.

Якоїсь заздалегідь готової форми вистави не було. Кожен персонажний монолог є самостійним твором і у процесах складання дійства виникло питання структурної композиції. Тут ми звільнилися від бажання показати всі сім гріхів і перенесли увагу на те, що саме хочуть зіграти самі креатори. Який монолог кожен з них бачить у перспективі зустрічі з глядачем? Про що саме їм хочеться повідати світові? Які питання творчого порядку повстали перед ними і де шукати відповіді? Навіщо грати на глядача? Так… Питання старі як світ, але актуальні понині.

Композицію вибудували в процесі репетицій. Знайшли предмети з якими можна організовувати поведінку у грі (не ілюстрацію), і використавши простір сільського зали глядачів клубу та  кількох ширм з драбиною, ми організували сценічний твір – виставу і «прогнавши» двічі вклалися у півторагодинну акцію, котру і подарували глядачам.

Проба

Вистава відбулася. Вдячні аплодистменти глядачів свдчиди, що твір був сприйнятий позитивно, і розмови про глядацькі враження перевищили наші сподівання.

Модель вистави мала перспективу для подальшого сценічного життя оскільки монологів було створено щонайменше з п’ять кожним учасником, і роботи там було і є ще багато. Як роботи так і навчання, пізнання і відкриття нового себе у творчості і нових творчих імпульсів у собі.

Десять днів відкрили багато нового і про себе і про нас і про Метод і про Театр. Ми роз’їхалися переповнені радістю від мудро проведеного часу та передчуття нових зустрічей, котрі дарують нам зміст того, що ми називаємо Життям.

Фінальна сцена

О.Д.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>