25 Бер, 2019

РОЗУМНИЙ АРЛЕКІН

Жиль - Жан Антуан Ватто

Тема, з якою автор взаємодіє, можна сказати усе своє життя, є акторською грою. Взаємодія провокує дослідження. Тобто ставлення запитань і знаходження відповідей. Школа, якою б вона не була,  форматує нас  тим, що відповіді на запитання мають інші, ті, котрі краще знають предмет запитань.  Але ж гра є горою. У будь-якій грі відбуваються парадокси виходу за межі знаного. Щоб переграти супротивника у будь-якій грі, треба вміти виходити за межі знаного не руйнуючи самої природи гри. Вихід за межі знаного є відмовою тривати у знаних координатах, котрі апріорі оперують знаним логічним алгоритмом, як у вчиненні дії так і в очікуванні відповіді візаві. Вихід за межі знаного, відповідно провокує й вихід за межі дійсного, оскільки одночасно є входженням у простір протилежного, тобто невідомого.

Отже, знання є тим опертям, завдяки якому ми вчиняємо крок у невідоме. Накопичення знань, є необхідністю саме для цього і тільки для такого вчинку, бо саме на ньому тримається розвиток, як самої школи так і справи, котрій служить та чи інша школа. То ж чи не є  будь-яка школа  передусім причиною до наслідків зустрічі людини з невідомим, щоб перетворити це саме невідоме у відоме і в процесі отого перетворення пізнавати мить дійсного усвідомлення власного існування, як істоти творчої, що одвічно ставить запитання і одвічно знаходячи відповіді, пізнає, в першу чергу, безмежжя перспектив розвитку своєї особистості, а вже потім опановує конкретні виробничі здобутки? Питання риторичне, але одвічне. І саме по відповіді на це запитання людина вибирає вектор власного поступу; виробник чи дослідник.

Для виробника основою є фіксовані знання. Для дослідника, знання є причиною для сумніву, що знімає фіксацію і тим самим відкриває простір зустрічі з новим невідомим. Знання нікуди не діваються. Знання завжди з нами, бо і є нами, але у випадку дослідника, його творчість є грою з незнаним на полі знаного. Розумний арлекін – актор, про якого мріяв Лесь Курбас, є актором ігрового театру, оскільки є в першу чергу дослідником, а не виробником. Вектор вибору Курбаса зрозумілий кожному, хто наважився вийти за рамки виробничого цеху, ступивши у лабораторію Розумного арлекіна. І тут варто зазначити, що будь-який театр по своїй природі вже є ігровим, а значить, що є не лише тільки виробництвом, а в першу чергу лабораторією.

Усвідомлення цього одразу позначиться на якості  самої продукції театру – виставах. Це стається тільки завдяки акторсько-режисерської лабораторії, де відбувається переродження актора виконавця на актора-креатора. Тоді,  якість акторської гри і якість режисерської думки бринить свіжістю пізнавань нового. Тоді, відповідно, й тексти драматургів матимуть таку ж саму природу. «Розумний Арлекін» є актором, режисером і письменником (драматургом) і по природі своїй є таким, що рве пута сну, будить неспокій пізнань, бунтує проти сталості  звички, догм традицій, воскрешає життя на сцені і в серцях глядача. «Розумний Арлекін» , –  неспокій. Постійний бунт. Це головна біль усіх чиновників усіх часів і народів, театральний інструмент боротьби з паразитаріями цивілізації. Ось чому його так бояться ті, хто спить, хто присипляє люд, бо «Розумний Арлекін»  є перелесником, що зриває маски кожному і всякому.

Символом сцени і знаком театру є Маска. Інтригою театру є той, або те, що є за маскою. Маскарад театру направлений на зривання масок глядача через саморозмаскування акторів. Всім відомо, що принцип маскування актора є його грою з публікою. В момент одягання маски актор показує публіці, що маскарад є її життям, а коли актор зриває з себе маску, він стає прозорим і щирим. Цим самим актор показує публіці щось дещо більше за гру, і сповіщає публіці щось значно глибше за історію персонажа. Цей принцип гри є принципом блазня, що має право говорити правду королю. На театрі в цьому простому блазнюванні актора серйозні змісти набувають забавного грайливого тону балаганного правдомовлення про заборонене, табуйоване, заказане і тим самим відкривають людині очі, як на суть речей страшних, жорстоких, трагічних так і на суть речей комічних, смішних, веселих, дотепних. Дві маски, та, що ридає і та, що сміється. За ними є людина, особистість, демаскована сутність актора, як точка єдності протилежностей, як ігровий інструмент перетворення знаного в незнане і навпаки. З цієї точки і ведеться гра масками. Ось формула гри «Розумного Арлекіна», котрий завжди над усім цим балаганом і маскарадом, бо не стоїть на місці, бо завжди у русі тілом і духом, словом і ділом. Школа Розумного Арлекіна покликана мудрістю, котра триває завжди, як триває сіяння світла галактик. Напевно той, кого людина має за бога, і є Мудрим Арлекіном, котрий через вертеп маскараду, який ми називаємо  життям, відкриває людині таїну змістів самої природи.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>