25 Лип, 2014

ПРОСТІР І ЧАС. ЗАПРОШЕННЯ ДО ГРИ.

1331971186

.Бесіди з Майстром.

В чому різниця між простором і часом?

– Знаходження різниці і подібностей, є Твоїм Творчим Процесом. Співставляючи, порівнюючи подібність, або поєднуючи неподібне,Ти відкриваєш у собі Творчість. Коли з’єднуєш неподібне, то відкриваєш чудесну природу перетворення відомого у невідоме, таким чином на рівні уяви відбувається перебудова Твоєї власної структури. Ти спочатку відходиш від своїх власних «людських» переконань, розототожнюєшся з власними уявленнями про дійсне реального, і впускаєш у Себе перспективу Божественного взаємоперетворення цих протилежностей. От як в даному випадку, коли Ти впускаєш Простір і Час у перспективі знаходження, а точніше відкриття того, що є між ними подібного. І в саме цьому інтуїтивному стані Тобі відкриваються вібрації всеможливих варіантів відповідей на ці питання стосовно подібності і різниці. Інформації оті, є насправді безмежними. Нагадую, що будь ЩО (будь-який Твір), має свою особливу вібрацію випромінення власного змісту у Космосі. І Будь-ЩО вже є почутим і побаченим, а отже сприйнятим ТИМИ (авторами), хто може  себе самого перебудувати (перевібрувати)  відповідно вібрації Творця. Ти здатен почути тільки той варіант, до якого Ти є відкритим, а отже, до якого Ти сам себе вібраційно настроїв і перетворив. Твоя вібрація входить у резонанс з вібрацією Творця, і таким чином, Ти дістаєш відповідь, тобто варіант відповіді на поставлене питання, що до змісту і призначення Твору.

 У випадку з такими поняттями, як ПРОСТІР і ЧАС, ставлення питання стосовно різниці між ними, одразу ж проявляє контрпитання стосовно їх сутнісної подібності. Така Твоя природа – Двоїна. І яке б Ти питання не формулював, у ньому обов’язково вже буде паралельне питання протилежного змісту. Тому ставлячи питання стосовно чого б то не було Ти одразу ставиш як мінімум ДВА ПИТАННЯ. І, відповідно, маєш змогу вивібровувати себе, щоб одержати відповіді на змісти цих питань. Отже, Простір і Час?

Так. Простір і Час. Ставлю питання  – ЩО ЦЕ ТАКЕ?

– Відповідь – ТИ.

Так просто? Значить… Але…

– В даному випадку, відповідь на це питання є саме такою.

Але для когось іншого… Хіба буде так само?

– Так. Навіть для всіх Вас разом укупі взятих. Ти можеш розділити Простір на безмежну кількість просторів, так само і час, Ти можеш розділити на безмежну кількість часів. Навіть весело стає з того, про що Ти тут запитуєшся.

Значить, я сам створюю як Час так і Простір. Чи може то Простір і Час створюють мене?

– От, Людина! Ніяк не заспокоїться! Різниці взагалі не існує. Все, що Ти розрізняєш – є Твоєю ілюзією. Космос є непомірним, тому Ви кажете, що Бог є непізнаним.

Але пізнаваним!

– Так, тому що пізнавання і є життям! Все суще має свою свідомість і пізнає себе саму. У кожного виду створінь є відповідний рівень свідомості. У каменів – свій рівень свідомості і відповідно своє відчуття простору і часу. У рослин, відповідно теж. Так само у випадку всіх інших істот, від простіших організмів, і до Людини Розумної, існування – є процесом пізнавання життя через взаємопроникнення власних хвиль випромінення з хвилями випромінення усього сущого. Відкриття і розуміння так само, як і сприйняття Світу відбувається у резонансі коливань.

Значить суть питання відкривається мені індивідуально?

– Будь-яка суть будь-якого питання і є індивідуальним досвідом кожного з Вас.

А колективний досвід, має колективні питання? Значить мають бути і колективні відповіді на ці питання.

– Колективна Творчість і є резонуванням кожного у сукупності в об’єднання темою і метою. Така творчість є процесом, котрий знаходить, відкриває, будує, структурує, компонує колективний Твір. Але пізнання суті Твору є індивідуальним і завжди відрізняється від загального власним формулюванням отого колективного розуміння Твору. Колективне уявлення про що б то не було, є вашим колективним переконанням, котре зіткане з взаємопроникливих вібрацій індивідуальних переконань і триватиме воно доти, допоки триватимуть процеси міжіндивідуальної взаємодії, взаєморозуміння у спільному творенні колективних переконань. І як довго не тривали ці спільні переконання рано чи пізно вони перетворюються на інші, новіші, глибші, або доречніші, зручніші чи вигідніші. Тому переконання Ваші є тимчасовими.

Чому тимчасовими? Адже ми маємо фундаментальні переконання. Фундаментальну науку. Відповідним чином ми створюємо і наші фундаментальні переконання. А фундаментальні переконання є сталими, тому що на них будується уся цивілізація.

– Так. Але не вічними. Жодна цивілізація не стоїть на місці. Все знаходиться в русі перетворення, котрий ви називаєте у дуальному форматі міркування; Розвитком, або Занепадом, а потім знову розвитком і знову і знову і знову….

Те, що називаємо висхідним, або низхідним Трендом?

–  Можна і так. Називай, як хочеш, суть діла не міняє, міняється лише Твоя вібрація, котрою ти ловиш вібрацію відповіді на поставлене питання. Кожному – своє. А справа кожного – ставити питання стосовно суті змісту, відштовхуючись від отриманих попередніх відповідей. Ти увесь час частотно переливаєшся у своїй вібраційній природі співнастроювання з об’єктом взаємодії. Зрештою, саме тому ви маєте особливу властивість – здатність чути і творити музику.

Тому що будь яка вібрація будь-якого змісту, – є музикою.

–  Очевидно! Увесь всесвіт є музикою і Ти в тому числі!

То моє питання стосовно Простору і Часу матиме відповідь тимчасову?

–  Як і будь-який Твір.

Значить нічого сталого немає?

–  Питання Твоє куди направлено?

Тобто?

–  Послухай? Відчуй, куди Ти направляєш своє питання?

Значить сам Всесвіт не є сталістю. Значить саме поняття Бога не є сталістю. Отже і САМ БОГ не є сталістю…

–  А спробуй – но не у формі заперечення…

Всесвіт є рухом. Поняття бога є рухом. Сам Бог є Рухом!

–  Дією!

Непостійністю Мудрості.

–  Мудрість є рухом відкриття.

Змістом пізнання.

– Процесом перевібровування.

Музикою.

–  Преображенням Суті у нову Змістоформу.

Це прекрасно! Значить Простір і Час, –  насправді єдині. Це руки Бога!

–  Гарно сказано.

А простіше це можна висловити знаком ХРЕСТА, де вертикальна пряма є Часом, а горизонтальна – простором.

–  Тому Розп’яття, як покарання, є символічним запереченням самого Бога.

Заперечення Руху, Дії, Перетворення. Людина колись сказала – Зупинися Миттєвосте, Ти прекрасна!

–  І в ту ж саму мить настала Смерть. Все відразу втрачає свій зміст.

Тому що Зміст і є перетворенням, Рухом, Дією. Одним словом – Творчістю Творця!

–  Як Ти любиш пафосно висловлюватися!

Вчуся у Тебе! А Ти є суцільним Пафосом, бо поезія є у змісті, а у формі є лише тільки вірш. Так само, як Час, що є безконечністю і Простір, що є формулюванням безмежності. Знаєш, я знайшов!

–  Що?

Відповідь на питання стосовно Єдності Часу і Простору!

–  Ну?

Відповідь – Пустота.

–  Пустота? Тобто Порожнеча?

Так! Саме Порожнеча, дякую за підказку! Бо Порожнеча є повнотою всього. Бо саме у порожнечі будь-що проявлене думкою, вже є рухом, дією, перетворенням, ТВОРОМ.

–  Тільки у випадку взаємодії з Тобою. З Твоєю свідомістю. З Твоїм Змістом. З Твоєю природою, а значить – усім досвідом Твого Роду. Запам’ятай просту річ – Будь-ЩО в доторку з Людиною, як з Думкою дістає Людський Зміст. Ти формулюєш зміст у форму своєю думкою свідомо, підсвідомо, несвідомо. Але Ти формулюєш і над свідомо і понад свідомо. Два останні рівні свідомості є рівнями Твого вищого Я (здатністю Душі Твоєї чути вищі вібрації) і, що найголовніше, – Божественним рівнем у котрому ти чуєш Суть Божого Змісту. А всі інші рівні, є Твоїми Людськими рівнями; Уваги, Досвідом особистості і Вродженими знаннями, котрі є клітковою та генетичною пам’яттю тіла Твого. Тому Ти і створений за Образом і Подобою Бога, і живучи це своє життя, проходиш вишкіл Особистості у Діяннях Твоїх; від Думки, що Ти її формулюєш, аж до поведінки, котру вчиняєш у точці перетину Часу і Простору.

І так само з будь-ким іншим? Тобто, кожен є таким самим як я, тобто продовженням Бога у житті Земному. Тому кожен з нас, значить, відкриває для себе Божественну природу власної особистості дістає свій зміст – Що є Чим і Хто є Ким.

–  Кожному – Своє! Богу – Богове, а кесарю, – кесареве.

А Людині – Людське.

–  Людина не завжди стає кесерем, а кесар не завжди буває Людиною.

А Людина є Чим?

–  Чим, або ким – це приналежність. Людина має волю і може вважати себе самостійною і незалежною, але це є відірваністю від Бога. «Ніщо від Людини, але все від Бога» – цей вислів старий як Світ і свідчить про те, що Людина є створена Богом і є Творінням Божим і відповідно має Божественну природу – Творити за образом і подобою своєю, тобто відповідно до того свого внутрішнього змісту, котрим випромінюється у Просторі і в Часі.

Навіщо ж нам дана тая воля?

–  Щоб розуміти, що Будь-який Твір має внутрішню потенцію, завдяки якої вчиняє дію на зовнішньому плані, чим перетворює час і простір у відповідності що до власного Змісту.

І тут стає видно і зрозуміло Хто є WHO???

–  Так, стає одразу видно, хто чим дихає.

Еволюцією, чи революцією…

–  Ото ж то.

Ти маєш на увазі…

–  Так, я кажу про еволюцію, як про Божественний промисел і відповідно таке визначення еволюції відкриває суть змісту того, що Ви називаєте революцією.

Але ж бувають революційні відкриття, технології, соціальні бунти, – Майдани.

– Майдан не є революцією. Майдан є еволюційним стрибком Свідомості Мас. Майдан створюється вібрацією гармонії Мудрості, а революції не завжди мають під собою таку майданівську природу. Революція без Майдану, як Твір без Мудрості Любові. Егоїзм людей, що є спровокований гординею, заздрістю і всіма іншими пороками, понижує вібрацію Майдану і таким чином людське заміщує божественне. Там, де людське бере верх, там ллється кров. Там, де Божественне, там відкриваються нові горизонти для кожного з Вас.  Там панує Любов, злагода, і там відкриття ваші відкривають нові технології та соціальні закони, котрі рятують Світ і роблять життя кожного з Вас змістовнішим і не замінимим.

А значить, мудрим і красивим.

–  Саме так.

І все це є взаємодією простору і часу?

–  У Твоєму житті, серед Тобі подібних, за для Вашого розвитку, як кожного індивідуума, так і усієї цивілізації.

 Дякую.

– На здоров’я!

 

(photo credit:  Seth Reed)

Записано в  с. Криворівня 10 липня 2014 року.

 

 

ПРОСТІР І ЧАС. ЗАПРОШЕННЯ ДО ГРИ.: Один коментар

  1. Трапиться такий момент у чиємусь житті, коли цей текст зустрінеться з новим власником цього змісту. З тим хто не тільки розумітиме суть написаного, але й знатиме навіщо цей текст був подарований людям.
    о.д.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>