11 Вер, 2019

ПРОБУДЖЕННЯ

я - всесвіт

  • Якщо ми вже заговорили про духовне пробудження людини, то значить, що ми маємо справу зі сплячою свідомістю. Чи це означає, що людство у основній своїй масі знаходиться у стані зміненої свідомості, а простіше сказати, у зомбованому стані? Якщо так, то що є отим зомбованим станом і що є пробудженням?
  • Людський розум є обмеженим тою інформацією котру в нього завантажено, починаючи від самого початку формування тіла в утробі матері. Після народження в зовнішній світ, кількість інформації, що отримує мозок немовляти, незміряно збільшується плюс до всього, відбувається зміна його фізичного комфорту і саме цей фізичний фактор, сказати, родова травма, стає визначальним на все життя людини. Тому ви увесь час впродовж свого існування шукаєте як фізичного так і психічного комфорту. Ця «родова травма» грає основну і вирішальну роль у формуванні тих внутрішніх процесів роботи головного мозку людини, котрі ви називаєте мислетворенням чи думанням, а отже й свідомістю. Свідомість у кожного своя індивідуальна, але є Те, що єднає усіх вас у єдиному форматі світосприйняття і світорозуміння.
  • І що це таке?
  • Логіка. Вірніше те, що ви називаєте логікою.
  • А що воно таке?
  • Це програма, у якій відбуваються процеси роботи вашого мозку, через що ви бачите тільки те, що можете побачити, чуєте те, що можете почути, відчуваєте відповідним чином і, відповідно формулюєте всю інформацію у своєму мозку у відповідні, вже готові асоціативні форми –  кластери, котрі віддзеркалюють нову щойно отриману інформацію ззовні, на вже існуючі форми-кластери, випрацювані кожним з вас, своїм особистим досвідам життя, Таким чином і саме в цьому моменті все нове і все знане перетворюється у…
  • У…? У Що?
  • У те, що є процесом вашого мислення. Ви таким чином розпізнаєте свій світ зовнішній і світ свій внутрішній. Доки це розпізнавання є пізнавальним, доти ви розвиваєтеся,а як тільки процеси розпізнавання стають домінувати над пізнавальними, тобто людина задовольняється комфортом отриманої вже «готової» задовільної, чи незадовільної відповіді на повстале питання, така людина починає існувати у лінійній логіці програми правильних і неправильних відповідей, як автомат. У цій програмі чітко формулюється переконання того, що є правильним і що є неправильним. І якщо у когось виникають сумніви, що до правдивості правильності того, що є правильним, то такий індивід вже став на шлях виходу з загально визначених і тотально задіяних автоматичних програм, що в них живе більшість. Такий індивід починає бачити світ і аналізувати все, що у цьому світі відбувається, інакше аніж інші. Відповідно, такій людині відкривається бачення того, чого не бачать інші. І така людина буде відкривати свою нову реальність, і ставати інакшим серед собі подібних,а відтак,  буде самостійною й самодостатньою. Або ж,  така людина не втримається, і таки піймається на спокуси комфорту, піддасться страху за своє майбутнє і буде повернута  в потрібний масі формат знаного світосприйняття, і відповідного комфорту існування. Коли ж така людина втримається на своєму і пізнавання буття для неї стане змістом самого її життя, то з такого індивіду рано чи пізно виросте людина мудра, яка житиме інакше і навчатиме інших інакшому життю. І тут вже, як загальна цивілізаційна програма відгукнеться, так далі і відбуватиметься. З такого мудреця оточення зробить свого авторитета, кумира, чи пророка, чи навіть бога і буде поклонятися йому. Його вчення стане популярним та домінуючим на все ширших теренах і таким чином загальна програма на цих теренах, перебудується «пререпрошиється» новими поняттями  правильного і неправильного та буде пропагувати (а то й диктувати) вже свої нові духовні цінності в догоду так званого загального вектору розвитку цивілізації, тобто еволюції, аж доки новітні пророки не перезавантажать цю дійсність своїми новими розуміннями світу. Або… Рано чи пізно, такого мудреця буде знищено фізично елітою, що править більшістю, як самозахист цієї еліти від загрози знищення їхнього комфорту життя і загрози загальнозрозумілим і загальнодоступним поняттям та пануючим  переконанням усієї більшості.
  • Але вчення цього пророка може бути використаним правлячою елітою тої ж самої більшості для своєї користі і такий «мертвий» пророк є дуже вигідним для них,бо вже нічого не зможе сказати в супереч їхнім тлумаченням вчення цього пророка.
  • А ж допоки не народиться новий пророк)))
  • Котрого чекатиме те ж саме)))
  • Не обов’язково. На світі завжди народжуються пророки, вірніше вони самоперероджуються, оскільки від народження бачать світ таким яким він є і чують яким він мав би бути. Відповідним чином вони мислять інакше і діють інакше. І в цій інакшості їх можна розпізнати, бо їхня інакшість пробуджує інших. Вони мають що сказати нового і говорять нове через старі зрозумілі слова, котрі впливають на свідомість слухача таким чином, що логіка сталих понять, котра є логікою розуму, трансформується у логіку зовсім інакшого штибу.
  • У яку саме логіку?
  • У логіку серця.
  • А чим ця логіка відрізняється від логіки розуму?
  • Тим, що логіка серця не є розділеною. Вона цілісна. І ця цілісна логіка серця не розділяє світ, а приймає його таким, яким він є – не розділеним на праве і неправе, а цілісним, мозаїчним, різнобарвним і поліваріантним, взаємопроникливим і взаємодоповнюючим голограмним Всесвітом.
  • І таке прийняття відкриває людині розуміння вартості кожного сущого на Землі…
  • І у Всесвіті)))
  • Інакшість, яка доповнює мою інакшість.
  • Так. Інакшість, яка не конфліктує, а відкриває паралельні перспективи.
  • Це руйнує зомбуючі програми, суть котрих полягає в однозначній однотипності, єдино можливій однопартійності,  єдиновірній однаковості ракурсів споглядання за дійсністю. Це суть паразитичних програм. Тому вони бояться інакодумств)))
  • Так. Цього вони бояться найбільше. Тому температура протистоянь наростає і настають кризові ситуації (вибухають конфлікти, або війни), то ж по кожній такій кризовій ситуації відбувається перезавантаження програм і людство живе до наступної кризи.
  • Циклічність процесу?
  • Хвилеподібність.
  • Але еволюція відбувається?
  • У новому векторі сумарності програм.
  • А вектор цей є сталістю?
  • Нічого сталого не існує. Вектор змінюється відповідно накопиченому досвіду цивілізації, сьогоднішнє розуміння еволюції вашої цивілізації є давно форматованим людськими переконаннями; звичками, звичаями, традиціями, віруваннями,законами і основним чинником «родової травми» від якої все вище перераховане має свій сенс – страхом. Страхом життя, який ви називаєте часто страхом божим.
  • Страх, як інструмент самозбереження програми у якій ми всі живемо?
  • Про це ти знаєш. Ви всі це знаєте, але забуваєте в момент потрапляння під вплив страху.
  • Перестрашена людина виглядає жалюгідною.
  • Так як відважна – дивугідною.
  • Перестрашена людина втрачає гідність. А що є гідністю?
  • Гідність є готовністю рости духовно, а значить мислити не розумом, а серцем. Раби не мають гідності, бо переконані що від них у цьому житті нічого не залежить і все дається їм з ласки їхнього пана – рабовласника.
  • Рабів до Раю не пускають?
  • Ваші пани – рабовласники такі ж самі. Бо над кожним паном є вищий пан, а над найвищим паном є пан Господь бог. Тому ваші еліти є рабськими елітами, що самі живуть у страху, як раби, і, різними страхами утримують маси у такій самій рабській свідомості. Тому ваша еволюція є такою якою вона є.
  • Повільною?
  • Такою якою вона є))) Я так сказав, то так і розумій)))
  • А людина, як індивид, може еволюціювати швидше…
  • Мусить. Навіщо тоді ми з тобою розмовляємо?
  • Побачити світ новими очима… Для цього дійсно треба вийти з зони дії страху. Але «родова травма» не дає цього зробити.
  • Розум твій не дає цього зробити. Це його травма.
  • А серце?
  • А серце є центром твоєї божественної сутності, котра не травмується, бо є вільною від будь-яких травм. От коли відкриваєш у собі розум серця, тоді одержуєш розуміння того, що таке страх і як з ним мати справу.
  • Перетворювати страх… А як?
  • Страх це енергія інформації невідомого, котра не має у твоїй свідомості відповідного кластера логіки, або навпаки має відповідний кластер, що блокує мислення і людина впадає у емоційний розпач розгубленості. Дуже некомфортний стан, у якому страх вбиває в людині найважливіше – розуміння людиною своєї творчої природи.
  • Розуміння себе як такої істоти, котра творить свою власну реальність? Але ж усі хочуть жити в єдиній реальності і через це увесь рейвах з переконуванням ближнього що його реальність гірша за реальність більшості.
  • Це тому, що так ви звикли думати, що так хочуть всі, але це далеко від дійсного стану речей.
  • Нам нав’язують ідею глобальної однотипності людства. Мовляв, скоро у майбутньому всі перемішаються і житимуть у єдиному спільному політично-державному утворенні, де не буде ні рас, ні націй, ні народностей, а буде просто людина без роду і племені.
  • Таким чином вашим правителям буде простіше керувати рабами. Але це лише таке їхнє переконання, котре їм дісталося від їхніх попередників))) А серйозно кажучи, бажання утримати єдину реальність логіки життя примітивізує людство ідеєю про ієрархічної побудови Всесвіту на кшталт такої, яку вибудували люди на Землі.
  • Лінійний пантеон, піраміда залежності нижчого від вищого?
  • Але насправді все не так. І вищий, у своєму протиставлені себе, уподібнюється нижчому, як розумний, що править дурнями,  сам стає далеким від розуму, бо саме переконання людини в тому, що вона вища над іншими, робить її дурнішою за всіх тих дурнів над котрими вона вважає себе вищою. Це космічний закон віддзеркалення. Дурень бачить усіх інших дурнями, а мудрий – мудрими. Той самий Бог створив вас за своїм образом і подобою, отже мудрими, такими, що не є нижчими, чи глупішими, а достойними бути його партнерами у співтворчості, тобто людьми. І у своїй індивідуальній інакшості пізнавати дійсність творячи її поліваріантність і тим самим збагачувати досвід бога.  
  • А от люди створили своє переконання, що їхній бог є паном над панами, мудрішим над мудрішими, могутніший над усіма могутніми і так далі і хоче від людей тотального послуху і покори.
  • Тоді питання; Навіщо вашому богу увесь той клопіт з усім цим «полем чудес» на якому пасуться дурні?
  • Відповім питанням на питання; чи не виною цьому є все та ж людська «родова травма», суть якої страх перед життям? Думаю що нам, людям, простіше тримати бога за такого собі абсолютного диктатора, котрий єдиний знає все і вся і відає долю кожного, оскільки сам її прописав.
  • Сковорода колись сказав: «Ніщо від Людини, – Все від бога». Той, хто має бога в захмарному небі, – є рабом. А рабська психологія єдина в переконаннях, що все, що дається йому, може буде дано тільки його паном. Той, хто має Бога в серці своєму, – сам є богом, тому що чує в собі його божественну творчу природу. Така людина свідомо творить свою реальність і несе відповідальність за сотворене, бо розуміє свою співучасть у божественному промислі. Таким чином така людина поважає божественну природу й іншого, такого самого сотворця реальності, інакшої від його власної реальності, унікальної в своїй оригінальності і неповторності, що власне й збагачує спільну мозаїку Всесвіту. Варто зазначити, що інші не лише тільки люди, а усі форми життя, від найпростіших до найвищих на Землі. І не тільки на Землі.
  • Отже мудрість полягає у розумінні цінності інакшості ближнього?
  • Так. Інакший не є кращим чи гіршим. Він просто інакший. Так само, як інакшим є і ти. І твій світ створений тобою є лише твоїм варіантом світу, у якому існують також й усі інші сотворці віддзеркалення твоєї дійсності. Чи не тому, чим більше спілкуєшся з іншими людьми, тим більше знаєш про себе?
  • Бо кожен є дзеркалом мені?
  • Як і ти є дзеркалом іншому, бо таке вже призначення дзеркал – показувати те, чого без них неможна побачить. Наприклад, – вищі форми віддзеркалюють нижчих у їхній перспективі виростати у вищі форми. А нижчі віддзеркалюють вищих у їхній елементарній структурі і тим самим дають розуміння єдності вищого і нижчого.
  • Така в принципі людська потреба в дзеркалі – побачити себе. Чим довше вдивляєшся ув дзеркало, тим більше розумієш, що тебе самого не існує. Що те, що я називаю отим поняттям «Я», насправді є моєю творчою ілюзією. Тимчасове створіння фізичного проявленого Всесвіту, створеного усіма живими істотами, тобто біосом. Ми про це говорили не раз згадуючи Роберта Ланца і його теорію «Біоцентризм», суть якої полягає в тому, що саме біос (все суще на Землі) творить спільну реальність Всесвіту, а не навпаки і що життя не закінчується смертю.
  • І ти чуєш, що такий варіант світу, творений Робертом Ланца є і тобі цікавим і близьким?
  • Так. Я розумію, що таким і є Світ. Тому усе тут на Землі є взаємопризначеним одне для одного; вода, повітря, вогонь, лікарські рослини, дерева та їхні плоди, злаки та овочі, фрукти на зерна. Одне годує іншого і спільно утримує баланс життя на планеті, котре є безконечно пізнавальним і безмірно багатим у своїх перспективах перетворень досвідів наших душ.
  • Усіх душ фізично проявлених у твердій фізиці космосу)))
  • Саме так! Тоді стає зрозумілим те, що все існуюче є божественним проявом, а значить цілим у своїй різновиді і єдиним у своїй многоликості. І це лише тільки початок пробудження, після чого начинається справжнє життя.
  • Після чого починається життя бога.
  • Тепер зрозуміліше стає природа страху, і чому бог є безстрашним, і чому, пробуджена людина не є ні рабом, ні рабовласником, як і те, що Рай є реальністю створеною богами, а не даністю, потрапити до якої, ще треба заслужити у пана боженьки. Рабів до раю не пускають такі ж самі заздрісні раби, бо живуть самі уже у пеклі. Боги живуть у Раю, сотвореному ними ж для собі подібних богів…
  • Поетично сказано)))
  • А гарна вийшла у нас з Тобою Різдвяна розмова! Дякую!
  • Хрестос Раждається!
  • Славімо його!

 

 

 

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>