30 Гру, 2013

МАТРИЦЯ ЖИТТЯ

fractal70

.БЕСІДИ З МАЙСТРОМ.

Привіт, Майстре!

–         Привіт, Сину мій!

Я Твій син?

–         Авжеж не дочка. Добре, це жартома я так сказав. А як Ти сам вважаєш, хто я тобі і хто Ти мені?

Я вагаюся про це говорити… Вірніше боюся помилитися і напридумувати собі всілякої нісенітниці…

–         А все-таки, що Ти  почуваєш?

Дивна річ, – коли я хочу щось запитатися в Тебе Ти відразу переводиш розмову в протилежне русло і запитуєшся у мене. Ти це робиш так майстерно, що я гублюся з реакціями на таке маніпулювання мною. Ти це навмисне вчиняєш?

–         А як Ти думаєш?

Ну що Ти завів одне і теж «Як Ти думаєш????» Я думаю… Дай мені час… Ага!  Виходить так, що все, що я вчиняю від думки слова і вчинку дії, все це насправді відбувається завдяки певному процесу взаємодії з тобою? Так-так! Я ж відчуваю, що мій внутрішній монолог може бути низькочастотним і високочастотним… Ти вібруєш високочастотною природою і я впізнаю Тебе по саме цій природі взаємин! ТИ випромінюєш Любов, мудрість і терпіння. А ще Ти свідчиш мені про те, що і я так само можу бути подібної природи, але для того мені треба тренуватися у вольовому триманні свідомості того, що і як я вчиняю найперше у мислетворенні. Бачиш, я маю що сказати Тобі!

–         Ну, то дай відповідь тепер, хто я для Тебе?

Ти мій вчитель! Назвати Тебе можна всіляко – Янгол Охоронець, Куратор, Майстер, Провідник, Поводир…

–         Ти вважаєш мене Богом?

Ні. Пробач, але НІ! Ти класний і вірний мій товариш і друг! Це – правда. Я дуже поважаю Тебе і Люблю, бо чую Любов від Тебе, незважаючи на ситуації в моєму житті. Я маю велику радість чути Тебе і вести з Тобою ось ці бесіди. Пояснити природу творення яких я напевно не в стані.

–         Ти так думаєш, чи просто вагаєшся? Так, я не є Богом, Ти маєш рацію, та я ніколи в спілкуванні з тобою не називався Богом. Ти тепер сам чуєш, що Бог не є тим, що Ти раніше вважав чи уявляв.

Так… Тепер я розумію, що Бог для мене переобразовався (якщо так можна сказати) у іншу природу.

–         Яку? Розкажи, що Ти тепер чуєш?

Хитрий же ТИ! Добре я скажу наступне. Дивно, але я не думав про це говорити! Я хотів повести мову про щось інше…

–         Ні саме про це Ти хотів поговорити, бо це питання для Тебе зараз є найголовнішим.

Найголовнішим є питання змісту мого життя. Але, Ти справді маєш рацію, що питання моє сягає вічного… То ж слухай: Я чую Божественну природу вільною від структури Матриці (Матриця, від лат. mater, matr- — «мати», зазвичай для тварин і рослин — в найзагальнішому значенні щось, в межах чого знаходиться, породжується, розвивається або приймає форму інший об’єкт або об’єкти. Залежно від галузі термін може мати різні значення. Почерпнуто з Вікіпедії, прм, автора ). Зараз поясню… Увесь явний і не проявлений Всесвіт є структурованою матричною програмою. Щось таке, котре увесь час, тобто постійно продукує себе і переформатовує у начебто нове, але увесь час у теж саме. Матриця копіює себе розростаючись і розширюючись. Основним елементом Матриці є Фрактал. (Фракта́л, лат. fractus — подрібнений, дробовий  — нерегулярна, самоподібна структура. В широкому розумінні фрактал означає фігуру, малі частини якої в довільному збільшенні є подібними до неї самої. Термін фрактал увів 1975 року Бенуа Мандельброт. Почерпнуто з Вікіпедія, прм, автора). Неважливо якої природи проявлення – фізичної чи метафізичної, тобто тонкої чи грубої. Фрактали мають всі об’єкти, навіть якщо попервах це не впадає у вічі, то варто просто згадати про молекулярну побудову будь-кого тіла (матерії) чи будь-якої мислі складеної з ЧОГО? З до мисленних образопроявлених пазлів логічності і відповідності, що також є фракталами більшого утворення – мислі, а там і слова чи дії вчинку, руху, пересування, поведінки, вчинку, тощо. Так от, Матриця є живим організмом і як на мене, є рабинею власної природи, бо не може вирватися з цього постійно триваючого процесу фракталотворення самої себе.

50

–         А звідки Матриця бере інформацію? З чого вона будує чи розбудовує себе?

З себе самої і будує. Копіює себе. Пісок, трава, звірі, Люди. Все це ті ж самі фрактальні утворення – Твори.

–         Значить Матриця, що? Що вона потребує для свого відтворення?

Потребує знання нового досвіду, пережитого будь-яким форматом власної природи, – мінерал, рослини, бактерії та віруси, простіші, комахи та молюски й риби, птахи та земноводні, рептилії та савці, звірина та Людина, цивілізація… Життя одним словом.

–         Життя в Матриці. Ти вважаєш це своїм відкриттям?

Для себе самого так. А для світу… не знаю, думаю що про це вже давно написано  багато книг.

–         Продовжуй, мені цікаво Тебе послухати.

Мені самому цікаво Тебе послухати… Так от… Матриця не є Богом. Я так відчуваю. Я так розумію бо так мислю і чую.

–         В чому різниця?

У змісті! Ти що прикидаєшся? Зміст Матриці …

–         От власне у чому Зміст Матриці?

Чекай! Не збивай мене! Матриця має… Матриця є певним інформаційним полем, що має потребу у проживанні Людиною досвіду. Нового досвіду, але чомусь увесь час фрактує подібні візерунки власної структури. Можливо Матриця є діалогом Форми і Змісту??? Але що це нам дає? Ну добре нехай так, діалог Форми і Змісту, тоді ми можемо бачити, що зміст такого діалогу у розвитку, тобто у еволюції. Значить МАТРИЦЯ РОЗВИВАЄТЬСЯ! Значить ніщо не стоїть на місці… Так. Матриця є рухом, летом і не стоїть на місці. Якщо я відчуваю рух розвитку власної природи, то значить, що я знаходжуся у русі. Але за формою, я можу бути тим самим собою як в попередні часи. Думаючи, я вчиняю дію фрактального копіювання себе попереднього з тим, щоб прожити момент нового досвіду ТУТ І ТЕПЕР, при цьому моя нова природа начебто та сама, але досвід і зміст вже інакший. І тут приходить найважливіший момент! У цьому процесі фрактального творення себе нового, я  маю можливість почути Бога. Тобто почути Того чи ТЕ, що є вільним від Матричної природи від її структури і в той самий час знає, чує, відчуває все зараз і в цілому і в кожному елементарному фракталі не тільки мого власного життя. Можна припустити, що Матриця є в природі Божественного перевтілення. Бог використовує Матрицю… Ні не так, Він не просто використовує, а відкриває нове утворення, відкриваючи новий зміст і нову форму. Можливо Матриця є інструментом для Бога.

–         А може це Його природа така?

Ні. Природа Його інакша – ВІЛЬНА. НЕ плутай мене! Ось саме це мене і цікавило найбільше, тому я хотів помислити і ось тепер ми з Тобою щось трохи прояснили… Я чомусь був схильним думати, що Матриця є сатанинською природою… Тепер бачу, що це закуцо. І за дуже велика честь як для такого визначення Сатани (Сатана, від єврейського слова «противник», ворог (єврейською: שָׂטָן; грецькою койне: Σατανάς; арамейською:סטנא Почерпано з Вікіпедії прим, автора ). Духовне створіння, яке є головним супротивником Бога та всіх, хто поклоняється правдивому Богові. Його було названо Сатаною, тому що він став противником Богові. Сатана також знаний як Диявол, оскільки він є головним наклепником, який очорнює Бога перед людьми. Він названий стародавнім змієм, очевидно, тому, що в Едемі використав змія, щоб обманути Єву, і з цієї причини назва «змій» стала означати «підступний». У біблійній книзі Об’явлення Сатана також символічно зображений як дракон, що пожирає.)

485px-Paradise_Lost_12

–         Отже Противник?

Той, хто противиться Богу. А той хто противиться Богу, перестає отримувати від Бога нову інформацію, а відтак матрична природа Противника відрізняється тим, що Зміст і Форма там вторинні. Це як дихати повітрям, котре ти вже видихнув. Там смерть. Тому такий процес є смертельним. Тому Сатана є символом смерті, але смерті котра нічого не відкриває і тим більше не може бути переходом у іншу практику Людської Душі на нові горизонти і нові процеси взаємодій Змісту і Форми, а відтак входження у інакші, незнані в цій Матриці перспективи, й Світи. Тому для мене це питання є важливим, бо противлячись Світлу і тій силі, що випромінює Любов, саме Людина, тобто я, як індивідуум, впадаю в гординю і вже випромінюю зміст вторинного порядку, оскільки закрився від нового і незнаного. Неважливо чому і через що, навіть від страху перед новим і незнаним я потрапляю у вібрацію, що не містить у собі і краплі Любові. Ось чому Любов є цілющою!!! Бо в Любові немає страху, бо страх є противленням Любові!!! Противлення переінакшує мою природу з Любові у Зло. І тоді я вже існую у Сатанинській руйнівній матриці.

–         Отже існує дві Матриці? Одна Богова, а друга антибогова?

У цьому дуальному просторі напевно що так… Бачиш сам, що на одне і теж саме виходить. Матриця є фрактальним процесом самовідтворення. САМО, – тобто суті власної природи і якщо Божественна природа самовідтворюється, то кожен новий фрактал такої Матриці, матиме безпосередній зв’язок з Цілим і Єдиним тобто з Богом і кожен момент процесу життя є відкриттям. У випадку з Противником, там подибуємо затхлість старого відірваного від цілого закапсульованого видиху однотипного я. Тому можна сказати, що матрична природа насправді має дуальне віддзеркалення. Але дзеркалом цьому є Людина. Моя природа Душі. Мій вибір кому служити і для чого жити.

–         Цікаво Ти мислиш. Цікаво і… Я не бачу нічого нового у Твоїх словах.

Але ж я бачу! А що Ти бачиш?

–         Тебе. ТИ справді зробив крок у нове для себе.

Так. Я це усвідомлюю. А Ти, значить усе це знаєш? І мовчиш?

–         Ну де ж я мовчу. Я постійно випромінююся, а вже що Ти здатен піймати і прочитати, це вже твоя справа.

Але ж я не збирався Тебе переконувати у своїх роздумах і тим більше у визначеннях!  Матриця є незалежною від Людини і в той самий час є творена Людиною. І не тільки Людиною.

–         А ким іще?

А це питання на яке я зараз ще не готовий відповісти однозначно, мені треба замислитися. Може Ти скажеш мені?

–         Підскажу. Окрім Людей, у Всесвіті є тьма інших форм життя.

І вони творять свою матричну дійсність! Так?

–         Не скажу більше нічого…

Це Твій принцип – допетрай сам до всього! Дякую! Я обов’язково візьмуся «допетрати»!  Ось цікава текстушка: – (Якщо ви не можете відмовити собі в чому-небудь, наприклад, в морозиві, то морозиво управляє вами. Якщо ви обмежуєте себе в морозиві – то воно має над вами подвійний контроль. Оскільки тепер до дискомфорту з приводу його відсутності домішується ненависть до себе і відчуття провини у разі, якщо ви не змогли утриматися. Якщо ж ви повністю заперечуєте морозиво – то воно володарює над вами, адже йому вдалося відрізувати шматочок вашої реальності. Також – з іншими бажаннями: алкоголь, секс, сигарети, гроші, адреналін. Кинути палити складно не внаслідок хімічної залежності, а тому що той, що кидає залежить від сигарет куди більше за того, що палить. Опозиціонер, що бореться за демократію, ніколи не стане вільним громадянином – він раб боротьби. Чернець-аскет ніколи не переможе “пристрасть плоті” – він залишиться рабом заперечення. Прийняття і відторгнення – усього лише метаморфози залежності. Мудрість полягає не в самообмеженні, не в тотальній аскезі, а у балансі. Ви стаєте вільними від своїх бажань тоді, коли зберігаєте внутрішній комфорт, незалежно од того, чи отримуєте ви бажане чи ні. Привабливість такої свободи в тому, що ви – невразливі. Ви щасливі або … щасливі).

–         Класно сказано. Хто автор?

Не знаю. На Фейсбуку прочитав, колись  Клім (Володимир Клименко театральний теоретик і практик, режисер) «повісив» цей текст… Він часто викладає мудрі тексти на цьому сайті.

–         Мудрий чоловік, той Клім.

Часом мудрість падає нам в руки несподівано і неочікувано, та не завжди ми готові її піймати… Цей текст для мене цікавий тим, що власне поливає світло на природу Матриці. І тут як не крути приходить на мисль, що Матриця людської долі послуговується ментальними конструкціями нами – Людьми  твореними. Тому наше, Людське сприйняття світу насправді є ілюзорне.

вибір

–         Кажеш про ілюзорність…А що таке по-твоєму ця ілюзорність?

Ілюзорність, це коли здається так, як звично сприймати свідомості індивідууму Людини, або ж групі Людей. Тут можна сказати про певну заангажованість і обмеженість у сприйнятті світу в залежності від виховання та освіти. Мені ближче  розуміння ілюзорності як самообману, що так само спирається на упередженість та бажання бачити те що хочеться побачити.

–         Чи не є це творчим процесом Людини?

Так, як і все що вчиняє Людина від думки аж до дії. Людина творить. Але в реаліях нашого світу ще є час і саме час диктує швидкість процесам творення. Але вернімося до Матричних структур. Як вже зазначалося вище, на мою думку саме творча природа Людини і творить ось цю саму ілюзорність. Ми перебуваємо в ілюзії того, що ця сприйнята нами реальність є дійсністю. Однак виникає питання – чиєю дійсністю, адже у кожного своя дійсність, своє сприйняття і свої розуміння. Якщо зосередитись на тому як ми творимо власне розуміння дійсності, то бачимо, що від того як і про що саме мислимо, відбувається формування нашого переконання. Власне переконання і перекидає нашу увагу або на матричну структуру відомого з відомого, або на структуру невідомого з невідомого.

–         А чи не є це одним і тим самим – Ілюзорним?

Ні. Я так не думаю. Скоріше так можна сказати: Перше є звичним і зрозумілим, а друге є небезпечним і незнаним. Але у взаємодії з одним і другим завжди є нюанс – Віра в Бога  і чуття  Його Любові, котра відкриває незнане і робить невідоме пізнаваним, а отже страх перед незнаним відступає, відчуття (ілюзорне) небезпеки щезає, і натомість проявляється зміст нового та досвід процесів пізнавання.

–         Все одно мало переконливо… Все одно тут і там одна ілюзорність. Ілюзія світосприйняття.

Словом, Ти хочеш сказати, що як не крути, а нашу дійсність нами ж самими визначено як ілюзія?

–         Тоді навіщо вам факти? Адже саме доказ того, що те чи інше поняття є реальним в дійсності ви користуєтеся так званим фактажем. Ви постійно шукаєте фактичного доказу, що те що бачите є саме тим самим, бо цьому є фактичне підтвердження.

Так! Але всі доказові факти спираються на ті чи інші мотиви, котрі можна сприймати чи прославляти.  і так само можна не сприймати або засуджувати.

–         Ну… От бачиш, Ти сам про те ж саме і кажеш.

Значить для сприйняття дійсності треба знати як абстрагуватися і не залипати на упередженнях та переконаннях?

–         Очевидно. Ти ж саме про те й навів приклад тим текстом від Кліма.

Екзистенціальна позиція. (Екзистенціалі́зм або філософія існування, фр. existentialisme від лат. exsistentia — існування — напрям у філософії XX ст., що позиціонує і досліджує людину як унікальну духовну істоту, що здатна до вибору власної долі. Основним проявом екзистенції є свобода, яка визначається як відповідальність за результат свого вибору. Течія в філософії, що сформувалася в Європі у XIX —XX ст. Першими до екзистенціалізму у своїх працях звернулись данський філософ Серен К’єркегор та німецький філософ Фрідріх Ніцше. У XX ст. екзистенціалізм розвивався в працях німецьких (Мартін Гайдеґґер, Карл Ясперс) та французьких (Габріель-Оноре Марсель, Альбер Камю, Жан-Поль Сартр) філософів та письменників. Основним положенням екзистенціалізму є постулат: екзистенція (існування) передує есенції (сутності). У художніх творах екзистенціалісти прагнуть збагнути справжні причини трагічної невлаштованості людського життя. Почерпнуто з Вікіпедії прм, автора). Але ж вона так само є ілюзією! Знаєш, мені зараз прийшло на мисль, що Людина насправді живе у світі ілюзій, бо сама його створює. Вірніше створює власне розуміння. Адже сказано Декартом: «Я мислю, значить я живу!» А життя, як не крути є ТВОРЧІСТЮ, а творчість є процесом творення певної ілюзії власного розуміння світу особистістю Людини. Адже саме авторське бачення світу вражає нас у мистецтві і так само авторське проникнення особистості Людини у тонкі сфери відкривають масам нові обрії для перспектив розвитку.

–         А що є тими обріями, як не ілюзії?

Значить Світ є ілюзією? Добре. Матриця так само є ілюзією, як одна так і друга?

–         Ну, сам подумай.

Це моє розуміння власного уявлення про Світ.

–         От бачиш?

Бачу! Але ж я хотів пробитися до світла божественної природи, тому спробував змоделювати таку матричну побудову Світу.

–         Нехай так. Але суть питання в тому, що моделювання і є творчістю, а творчість оперує ілюзіями перетворюючи їх у переконання, а далі у вірування, сповідування і консерватизм як протиставлення власного ілюзорного світогляду іншим ілюзорним світоглядам.

От і виходить; «З чим боролися на те ж саме і напоролися!», або «Маємо те що маємо». Мав рацію Соломон. Все минає.., і переконання змінюються так само, якими б твердими вони не були. Але Бог?

–         Що Бог?

Бог так само є ілюзорним?

–         А хто питає про Бога? Людина? Запитуючись Ти вже твориш Його варіант, тобто ілюзію твого власного уявлення.

Значить всі побиті горшки стосовно того чи іншого переконання, є марною тратою часу та енергії?

–         Виходить. Це Ти сказав, пам’ятай!

Чому я маю сеє пам’ятати?

–         Бо Ти затіяв цю розмову. Ти й неси відповідальність за те, що відкриваєш, у чому переконуєшся і в чому хочеш переконати інших. Адже Ти хочеш переконатися у своїх домислах – припущеннях, а точніше сказати про своє бачення світу, щоб потім переконувати в цьому інших?

НЕ факт!  Це справа кожного дослідника. І нічого метати бісер перед… Але дослідник шукає факти доказу, що його бачення підтверджене документально. А Ти кажеш мені що всі документи є такими самими ілюзорними фактами… Щось тут не «танцює»!

–         Не танцює з відповідністю що до Твого бачення речей дійсності. Тоді, або стій на своєму вперто аж до останнього подиху, або вчасно переходь на позицію переконливих доказів у протилежному, або стань осторонь і споглядай за всім що твориться не приймаючи нічиєї сторони протистояння.

Значить знову ж таки одне і те ж. Значить Ти теж є моєю ілюзією?

–         Нарешті! Ти ілюзоруєш, створюєш мене у відповідності до Твого уявлення про те Хто я Є  і ким Ти Є. Перечитай Ніла Дональда Уолша він про це досить переконливо написав.

Значить його трактування Бога так само є ілюзією?

–         Говори до гори. А Ти що, хотів би щоб саме Ніл Дональд Уолш, чи будь хто інший мав єдиновірну модель Бога і буття? Куди б тоді рухався ваш Світ?

Тоді виходить що і Христос (Хрестос) такий самий ілюзорний твір?

Чоловік

–         Яко Твір творений Людьми. А Тобі страшно в це повірити?

Направду сказати, страшно, бо тоді виявляється, що нічого немає ні святого ні грішного!

–         А так воно і є! Кажу ж Тобі, що Ви самі створюєте собі святе і грішне! І прив’язуєтеся до такого переконання, хтось міцніше, а хтось слабкіше. А хтось просто відв’язаний від будь яких переконань і живе…

…як «перекотиполе»! Ця позиція є деструктивною.

–         А як на мене конструктивною.

Чому?

–         Не сотвори собі кумира!

Але ж суть «перекотиполя» в тому, що людина сотворила собі кумира абсолютної волі. Значить, що це теж ілюзія? А чи можна жити без ілюзій?

–         …..

Ясно. Але можна жити позитивно або негативно, тобто структуруючи розвиток змісту у вищі рівні, або руйнуючи все і всіх знищуючи. Висходячий тренд і Нисходящий тренд. Рух вверх і падіння, адже ми Люди це добре відчуваємо. Почекай! Мені чується, що суть питання природи «Постороннього» Альбера Камю є даремністю прожитого життя.

–         Для тих хто хоче залишити по собі ту чи іншу пам’ять чи пам’ятник, то так. Але після смерті, яка Тобі різниця, чи стоятиме тобі пам’ятник чи ні.

Але мені не все одно яким я залишуся в пам’яті людській!

–         Сальєрі не труїв Моцарта на противагу трактуванням А.С. Пушкіним та іншими художниками! Думаєш душа Сальєрі мучиться цією несправедливістю? Сальєрі виніс з практики життя те, що міг винести і не більше. Водій маршрутки, муляр, хірург, письменник президент, первосвященик так само візьме тільки те від життя, що зможе в собі змістити і не більше. Незалежно від того як їх сприймають сучасники та рідні. Світ, у якому Ти живеш, неможливо розділити з ким би то не було іншим, бо кожен другий – є причиною конфлікту. Конфлікт той зароджується через власні переконання кожного з вас. Правда є найбільшою брехнею, котра рано чи пізно зривається сніговою лавиною стираючи з лиця Землі всі переконання, якими переконливими і забезпеченими реальними доказовими фактами вони не були б. Комусь війна, а комусь мати рідна! – каже старе прислів’я.

І до чого ми х Тобою договорилися? До марноти марнот? Але ж я не про те хотів з тобою поговорити!!!

–         Розумію. Але Ти провокуєшся на цю розмову, хто Тобі боронить стояти і настоювати на своїй темі? Тільки Твоя власна звичка відсторонятися від будь-якогось переконання! Я є віддзеркаленням лише тільки твоєї природи. Що? Не дуже симпатичний портрет?

Який вже є… Але мені не дуже він подобається.

–         Ось, бачиш? Тоді роби щось! Змінюй суть свою.

Я так і роблю. Але… Стоп! Ось воно! Ось як працює Матриця! Одне і те ж саме! Я ж бачу! Матриця ловить мене на мені відомому і розростається відповідно до того як і чим я аргументую у роздумах своїх.

–          І що? Ця Матриця конструює твоє нове обличчя?

Ця Матриця мене не цікавить, їй важливо утримати зміст у сталій формі тому вона увесь час конструює нові і нові фрактали, ілюзорно формально збагачуючись, але зміст все один і той же – «Марнота марнот». Така Матриця не розвиває, а ловить Людину у тенета гравітації власної гордині і там немає світла, там немає виходу до любові і краси. «Снігова королева» Андерсена так само мертва, бо краса її немає жаги життя, а зациклена на ілюзії своєї крижаної краси гордині. Ні. Мене така перспектива абсолютно не підбадьорює! Це не є тим, що б я хотів творити і в чому жити. Дякую Тобі, бо Ти дуже наочно показав мені як працює та мертва матриця.

fractal

–         Я лише запитувався в Тебе. То де ж «Твій берег»?

По той бік Ріки Життя і Смерті! Там, де сходить Сонце нового дня, такого несхожого на попередній, де народжується дитина в Любові і щаслива матір в любові до своїх дітей! Де вирує життя краси в гармонії з Коном Вічного Цілого і Єдиного неділимого і не присвоєного Бога,  котрий живе у серці кожного з нас сущих на Землі Людей. Котрого кожен з нас здатен чути, досить тільки відкрити серце своє! І тоді і тільки тоді відбувається перетворення Матриці на Творчість, на відкриття НОВОГО ЗМІСТУ в народженні НОВОЇ ФОРМИ. Це і є життя в Бозі і з Богом.  Пафосно трохи, але від щирого серця!

–         Не буду оцінювати. Але мені приємно чути ці Твої слова.

Значить життя триває у прояві Божественного принципу відкривай і пізнавай, а не – розділяй і владарюй?

–         Очевидно, і діється це виключно завдяки Твоєму слуху і Твоєму баченню Божественної Волі через усвідомлення Його Змісту. Від цього народжується Намір і вчиняється дія (вчинок), і по ділам Твоїм розвивається структура Твого нового Я. Густина оновлення Твого Я залежить від Твоєї відваги вчиняти саме так, як Ти це чуєш і бачиш. Як Ти вчинєш, так Ти і розвиваєшся. У цьому полягає суть Віри в Бога. Завдяки цьому Ти і здіймаєшся над собою колишнім, щоб побачити перспективу себе прийдешнього, а це змінює не тільки Тебе самого, це змінює увесь Твій Світ і структура такої Матриці світиться новим і незнаним досвідом як Твоїм власним, так і Божим. Тут відбувається зустріч Вічного з Тимчасовим. Зустріч Людини з Богом. І це є справжнє Чудо! Реальне Чудо. НЕ ілюзія, а Чудо, бо Чудо завжди має фактичне підтвердження здійсненого в реальності Твого життя вчинку. Факт котрий засвідчують інші, і тому Чудо відбувається не тільки з Тобою, Чудо відбувається з усім сущим котре торкнулося його фактичного прояву. Ось Тобі і різниця між ілюзією і Чудом та Мертвою Матрицею і Живою Матричною природою Божої Волі проявлену Тобою. Зрозуміло я висловився?

Думаю, що досить таки зрозуміло. Дякую Тобі Майстре!  Щиро признаюся, що я не сподівався такого результату нашої бесіди. Дякую.

–         Тривай і в триванні своєму будь свідомим того що Ти твориш, тоді Мертва Матриця не керуватиме Тобою, а Ти сам творитимеш Живу матричну структуру власними творами, вчинками, своїм життям.

chudo

30.12.13

МАТРИЦЯ ЖИТТЯ: Один коментар

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>