25 Чер, 2015

ГРАВІТАЦІЯ

Бесіди з Майстром

  •  Що скажеш?
  • Гравітація.
  • Класно. А що це таке?
  • А ти як розумієш?
  • Я чую, що це притягування. А як насправді, – хочу в тебе розпитатися.
  • А що є притягуванням?
  • Рух.
  • А що спричиняє рух?
  • Тиск сили на те, що рухається.
  • А ще?
  • Тяга. Якщо є притягування, то є тяга.
  • Добре, а що таке тяга?
  • Це коли хтось, або щось вчепиться за щось, або за когось і тягне до себе.
  • А чим тягне?
  • Оце і є питання)))
  • А подумати? Ти відчуваєш тягу? Будь-яку тягу чи потяг? Тебе до чогось тягне?
  • Ну так звісно що відчуваю, але це різного роду потяг.
  • У Всесвіті все існує у Єдиному і Цілому Коні з якого ви, люди, виводите свої закони. Даруй мені за повчання, але саме Кон і є ключем до всіх твоїх питань. Тому потяг, тяга чується тобою у різних аспектах природи Кону. Наприклад, потяг до краси. Краса має властивість притягувати до себе.
  • А в чому ця властивість?
  • А ти як чуєш?
  • Мені видається, що суть потягу до краси є у чутті вібрації гармонії людиною, відчуття того, що є для неї красивим. Для мене краса бачиться у багатьох, навіть не одразу побачених, красивих рисах предметів, об’єктів, тварин чи людей. Я помічаю як щось невеличке, що є красивим мене, тягне до себе, навіть коли у цілому те, що має це невеличке і красиве, само і не є повнотою краси. Трапляється, що краса бачиться і чується навіть у потворному, на перший погляд потворному, чи гидкому.
  • Чому? Як ти це поясниш?
  • Думаю це мої переконання випереджують мої сприйняття. Мабуть це відкриває природу притягування, тяги, потягу, а відтак і гравітації?
  • Довкола кола звужуючи круг)))
  • А якщо простіше і відверто?
  • Ти хочеш подарунок?
  • Ну, значною мірою хотілося б…
  • Значить чуєш потяг до відповіді?
  • Саме потяг до знання того, про що ведеться у цій розмові.
  • Тоді створи тягу?
  • Яким чином?
  • Ти знаєш сам. Ану спробуй висловися про суть цього знання.
  • От… Ну добре. Скажімо так; є певне відчуття того, що коли я чогось прагну чи бажаю, чи просто хочу, то оте моє хотіння є почуттям реакції на певну дію, котра лежить поза фізичним і навіть психічним форматом моєї природи. Це значить, що щось, або хтось вже своїм існуванням, своєю вібрацією у просторі буття створює тягу і я відчуваючи цю тягу усіма фібрами власної душі, вчиняю дію емоційно, ментально, психічно, фізично. Словом, енергетично проявляючи власний стан і ставлення до відчутого вчинком відповідної природи. Цікаво, що природа вчинку не є тотожною природі гравітації почутою мною. Це відбувається повсякчас з кожним з нас. Це відбувається не тільки з нами – людьми, але й тваринами, рослинами, мінералами, металами, молекулами, атомами, субатомами і всіма ймовірними і неймовірними частками матерії у різноманітних формах Всесвіту. Це відбувається у Коні Творчості.
  • Цікаво чуєш)))
  • Правда? Мені теж це видається цікавим. Хоча б с того пункту мислення, – звідки мені це приходить?
  • З тяги яку ти вчиняєш)))
  • Значить мої питання посланні у простір буття і є створенням такої тяги?
  • Очевидно, що це і є вашою творчою природою, чоловіче.
  • То хто перший курка чи яйце?
  • Для прагматиків завжди курка.
  • А для романтиків – яйце?
  • А для тебе?
  • Для мене щось третє))) Розумію, що наш людський егоїзм вважати себе істотою розумною, ставить одразу конкретні шори у напрямках наших ментальних вчинків. Ми мислимо уже в наслідок руху думки у тому напрямку, що його організував вектор тяги Кону, а думаємо, що це ми рухаємося самі нашим власним зусиллям волі до Істини.
  • А як насправді?
  • Можна сказати, що мене щось веде. Можна припустити, що усі мої вчинки є результатом реакції на цю тягу, але мене ось що непокоїть, – якщо я відчуваю цю тягу на рівні свого почуттєвого організму, то чи не криється у мені, як у істоті живій, якась незнана мені властивість моя, – вчиняти непізнавану дію перед тим як я відчуваю отой самий потяг?
  • Думка перед самою першою думкою?
  • Так, або вчинок перед самим першим вчинком…
  • Оце цікава думка)))
  • Послухай, адже природа матеріального і нематеріального, – це всього лиш різні стани Ефіру, чи не так?
  • Ефіру? Ти про той Ефір, що від нього на початку двадцятого століття відмовились фізики вашого наукового братства?
  • Ну так, Ефір як всюдисуща речовина, котра існує як у вакуумі так і у алмазі, повітрі і у металі, воді і у камені, у тілі моєму і в моїх думках-мислях. Адже я мислю в паралельному всесвіті одночасно перебуваючи тут і там.
  • Ха! Це ти класно видав)))
  • А що? Хіба не так?
  • Ну звичайно, що у твоєму форматі Всесвіту так воно і є. По вірі вам дається… Тому те, що ти називаєш думкою перед думкою, і є тобою.
  • Як так?
  • Ти тримаєшся виміру колись-тепер-потім, а суть твоєї природи значно ширша і глибша. По Образу сотвореним єси, вірніше, – притягненим.
  • Ти знову забавляєшся зі мною?
  • А як тут не забавитися, коли ти такий податливий на гру? Створюєш тягу, от і чиниться гра)))
  • А якщо не створюватиму, то не чинитиму?
  • )))
  • Значить…
  • Ти твориш все сам тут і тепер так само, як колись, як потім, вчиняючи це одночасно. От тобі твоя Конічність Ефіру.
  • Але я можу керувати цими процесами?
  • Звісно! Як завгодно, відповідно до твоєї чуйки на гармонію. Що чуєш, те й співаєш)))
  • Значить, що» чути – що співати», є одне і теж?
  • Так, слухати – значить, творити. Бачити – значить, творити. Відчувати – значить, творити. Нічого немає сталого і єдиновірного. Все є Творенням. І запам’ятай, – не тільки тобою самими у всіх твоїх варіантах вимірів, де ти існуєш творячи себе і все що є у твоєму сприйнятті, а всіма і всім гамузом)))
  • Але чому все так повільно розвивається у моєму житті?
  • Повільно? Ха! Це ти повільно помічаєш те, що розвивається. Насправді все уже відбулося, хоч видається, що все ще тільки відбудеться. Якщо ти це зможеш усвідомити тут і тепер, То збагнеш вічність!
  • Не просто все це зрозуміти..
  • Просто. і ти це все завжди розумієш, а от піймати свідомістю тут і тепер оце розуміння, тобто усвідомити, що це таке, ти дійсно не завжди готовий. Тому ти відчуваєш час. Оце усвідомлення і є часом як таким. Адже буває ж так, що ти усвідомлюєш щось швидко і тоді густина процесів життя твого стає наповненою резонансом потужного і швидкого гравітаційного притягування до суті чиненого, до центру змісту того, що є тобою тут і тепер.
  • Мною?
  • Так, Тобою. Кажу ж тобі, що ти не просто тільки «тут і тепер», ти всюди і завжди, а це «твоє Я», що має біографію людини, всього лише процес досвідів персоніфікований у Его особистості. Висловлюючись твоїм же розумінням Ефіру, певна кон-станта густини Ефіру, що згущується у взаємодії Цілого і Єдиного з конкретним і окремим досвідом.
  • Зрозуміло. Мені зрозуміло тепер, що Ефір є матерією у всіх його видах і проявах як гравітації так і того, що вчиняє цю гравітацію і, того, що залежить від тої гравітації)))
  • У конкретно Твоєму Світі, твоєму творі. У твоїй гравітації Кону.
  • Уф!
  • То як? Ти збагнув, що ти, такий яким ти є у своїй дійсності, насправді є рівнем структурованої Ефірної маси, організованої вільною свідомістю індивіда, тобто теою?
  • Щось до мене помалу починає доходити… Отже Ефір, котрий має надгусту природу в тонкому вимірі, проявляється матеріальним чином в об’єктах «твердих» від каменю аж до людини, під дією того рівня свідомості, що організовується у тій чи іншій формі життя. Тепер я розумію метафору про те, що Адам був створений з пороху земного і перейшов по смерті своїй в порох тілесно, а духом воз’єднався з Богом (Ефіром). Адже суть моя у внутрішньому просторі така тверда, що є набагато твердішою за моє фізичне тіло. Бо тіло, як кришталь, прийде час і розсиплеться від удару смерти, а душа моя стане вільною у безмірності надтвердого монолітного Ефіру.
  • Поетично сказано)))
  • То, де ж перебуває моя свідомість?
  • Всюди)))
  • Як так?
  • Ти зав’язаний на гравітації власного фізичного тіла, котре ти постійно асоціюєш з власною персоною. Але тіло твоє старіє, а Душа ніколи. Тіло є твоїм транспортом, Аватаром, а ти підсвідомо, чи правильніше сказати, понадсвідомо згущуєш себе фізично, понижуючи вібрацію Ефіру. А старієш ти тільки тому, що так тобі заказано твоїм світом. А насправді, це всього лише ментальна програма старіння, що впливає на ген репродуктивності клітин. Тіло твоє руйнується від того, що ти переконаний у своїй смертності. А відтак і у старінні фізичному. Адже так?
  • Так… Я відчуваю, що я старію фізично.
  • От саме у цьому відчутті ти і твориш свою старість.
  • А що робити щоб не старіти?
  • О… Це так просто не пояснити)))
  • Чому?
  • Бо ти сам знаєш добре, що твоя старість є умовою твоєї форми життя. Помирай молодим)))
  • Ні, навіщо? Ще багато чого маю пізнати, створити і так далі…
  • От бачиш, ти переконаний у цьому призначенні своєму, жити і творити тут і тепер. Але ж ти твориш вічно. Постійно. Вільно.
  • То тепер я творю підневільно?
  • Так, ти сам себе поневолив створивши себе у цій програмі фізичного життя.
  • Розумію… Значить в цьому своєму створенні і полягає суть змісту «за образом і подобою»?
  • З тою відмінністю, що ти тепер у часі і просторі.
  • А до того я був не в часі?
  • Так. І не в просторі)))
  • То яким я є?
  • Таким яким ти хочеш бути. Всіляким)))
  • Мені цими мізками цього не збагнути)))
  • А може і не треба тобі цього збагати))) Будь тим, чим ти є тепер. Слухай себе. Пізнавай себе. Твори себе!  Бо в Цьому саме і є твоя місія.
  • Якось прочитав про природу Ефіру, котрий є надзвичайно густим і матеріальний Всесвіт, тобто твердий світ, у якому ми тілесно проявлені, насправді є пониженою густиною Ефіру. Тіла тверді з нашого людського погляду мають електричне поле, котре організовується сумою атомної структури молекулярної будови твердих об’єктів, а також клітинних структур живих організмів тваринного світу. То ж, власне завдяки електричному полю, тіла у нашому Всесвіті мають властивість гравітаційно впливати на інші тіла і чим більша маса тіла, тим сильнішою є гравітація, котра притягує інші об’єкти до себе. Як це так? Що стається з Ефіром під дією електричного поля? Магнітного поля – так, мабуть, точніше?
  • Магнітне, чи електричне поле об’єктів, чи тіл у космосі створюються внаслідок пониження вібрації Ефіру під дією інформаційної структури, що є змістом суті тіла, як сутнісної програми, котра містить у собі причини і наслідки, як суть єдності протилежностей зібраних у Єдине Ціле Тіло під дією того чи іншого проявленого рівня свідомості практикуючого Абсолюту. Так само і в якості людської особистості. Тому ви, люди, є найсильнішими креаторами на Землі, у цім матеріальнім Всесвіті. Ви маєте дуже сильні електромагнітні поля власних креативних впливів на Ефір. Понижаючи вібрацію Ефіру, ви створюєте все, що вас оточує. Всі ці об’єкти і предмети, речі і речовини. Така ваша природа. Ви стоїте при народженні світу і як би це не звучало пафосно, несете відповідальність за все, що проявляєте у цім своїм світі.
  • Значить Ефір є таким густим, що ми навіть не можемо його відчути?
  • Чому не можете. А та сама гравітація, що і є тиском Ефіру на ваше тіло, котре притискається до поверхні планети більш густішим і відповідно, більш важчим за саму планету і за ваше тіло масою Ефіру. Тому гравітація, по суті своєї природи, є мінусовим явищем густини Ефіру, на який тисне плюсове явище густини Ефіру. Так само відбувається і з кінетичною енергією, – тіло, що рухається у всесвіті, має свій вектор енергетичного напрямку організований під дією заряду енергії, що зарядила це тіло ( прикладена енергія людини чи будь чого іншого будь-якого іншого походження). Так само інерція. Ти різко зупинився а Ефір продовжує тиснути тобі в спину. Так само навпаки щось тебе повезло швидко прискорюючись, а на тіло твоє тисне Ефір, втискаючи тебе, наприклад, у крісло літака.
  • Це кінетична енергія. Вона що, так само має Ефірне походження?
  • Все є Енергією і маса будь-якого тіла, і думка, і все що тільки існує і проявляється середині тебе і зовні. Енергія є незнищенною, лиш перетвореною з одної природи Ефіру в іншу. Те що ти називаєш твердим, є молекулярно твердим під дією магнітних полів часток, з яких, власне, й утворюються атоми і молекули та молекулярні структури. Саме магнітна енергія, котра є електрикою заведеною Змістом у певному векторному напрямку, перетворює Вільний Ефір у структуру фізичного тіла. Таким чином рух тіла у космічному просторі є рухом самого Ефіру, що водночас тягне і тисне на всі тіла, що рухаються у матеріальному просторі того ж Ефіру. І мало того, фізичне тіло не просто переміщується у Ефірі, а саме з Ефіру вивібровується, як тіло матеріальне у імпульсному енергетичному проявленні молекулярної структури. Тому ти бачиш рух тіла, а насправді, це куди забавніша природа «матеріалізації», це Мерехтіння Фізичних Тіл у тілі Ефіру.))) Потяг густини Ефіру з передчасного дочасного під тиском позачасного (минулого). Така сама природа Кону, що структурується у закони, одні з яких втягують зміст утворюючи думку, поняття, даність, а з іншого боку тиснуть відомими і знаними поняттями, правилами, композиціями структурами мислі у котрі перетворився Ефір під дією вашої креативної природи з одного боку, а з іншого боку, під дією креативної природи усього сущого, що вже «існує», тимчасово чи одвічно, разом з тим що існує завжди, у минулому, теперішньому і, відповідно, майбутньому.
  • І мертвим і живим і не народженим…
  • Саме так, Тарас Шевченко відчував це явище дуже гостро, оскільки був непересічним креатором.
  • Отже за таким самим принципом будь-яка ідея втілюється у твір, від сформульованої думки до матеріального тіла структурованого змісту твору.
  • Як тепер сам бачиш, це і є творчістю.
  • Творчість є рухом.
  • Творчість є дією. Вчинком, котрий з нічого робить щось!
  • І ось саме це визначення творчости відкриває розуміння божественності людської природи?
  • Ото ж то! Тому у творах ваших ви й можете пізнавати суть свою. Адже твір є дзеркалом креатора. Ось чому по ділах ваших судитимуть вас)))
  • А судівство, чи засудження нас, невже так само є творчим актом?
  • Так. Бо відкриває і причини і наслідки, а також і перспективи сумарної композиційної структури організованого змісту в дії. Від наміру до вчинку, від вчинку до наслідків, від наслідків вчинку до самого моменту пізнання, змісту поведінки закомпонованої тут і тепер у часопросторі буття того, хто саме і вчиняє цю дію.
  • Насправді тепер стає мені зрозумілим той прадавній зміст уявлення про облаштування Світу, вираженого у зображені безконечного океану, на якому черепаха і три слони тримають Землю…
  • Старі символи несуть зміст одвічної правди.
  • Мудрість не має віку.
  • Так, віку взагалі немає, є тільки рух крізь те, що є твором))) Тому твори створені у різні часи зчитуються новими поколіннями і у цьому зчитуванні старі істини знову й знову стають актуальними для сучасних реципієнтів у призмі їхніх понять добра і зла, як гармонії і дисгармонії. Це зчитування і є Гравітацією. І як сам можеш уже зрозуміти, сила притягування є рівновеликою силі відштовхування, тому що такою є природа самого Ефіру. Але Тіло, що несе у собі певний Зміст, на своєму рівні свідомості оперує цими силами, вибираючи той, чи інший вектор руху, і тим самим вчиняє рух у тілі Ефіру.
  • А Ефір, значить, керує цим тілом?
  • Через середовище Ефіру, а точніше у середовищі Ефіру, вібрують усі сутності всеможливих Всесвітів, проявляючись то в тім, то в інакшім вимірі. Але все має своє коріння стовбур і гіляччя з плодами. Матрична структура основана на фрактальному елементі є безконечною.
  • Мене так і кортить тебе запитатися – а Хто власне ініціює оті матричні структури? Невже Матриця чи Ефір є початком всього?
  • Ти кожного разу приходиш до цього пункту у розмовах наших))) Людина котра має початок і кінець свого людського досвіду, є рабом свого матеріального проявлення.
  • Я це знаю. Моє тіло мене найбільше турбує за життя. Всі проблеми мої від ось цього м’ясистого кістяка, котрий потребує постійної турботи коло себе. Написано ж десь, що живі будуть заздріти мертвим… Це вже стає реальністю.
  • А ти вже заздриш?
  • Трапляється…
  • Часто?
  • Не дуже, але ловлю себе на мислі, що все довкола є «Марнотою марнот».
  • Ха-ха-ха!
  • Ну звісно ж що це так і є.
  • Матриця у своїй природі і є марнотою марнот. І Ефір у всій своїй красі, теж є марнотою марнот. Все є марнотою))) Окрім одного… Знаєш?
  • Здогадуюся.
  • Ану?
  • До якого рівня свідомості я здатен здійнятися за своє людське життя?
  • От! Ти кажеш за своє людське життя. А що є тим твоїм «людським» життям?
  • Практика душі у взаємодії з духом.
  • Яким духом?
  • Святим Духом.
  • А що це таке отой Святий Дух?
  • Це Альфа і Омега, єдність протилежностей, Зміст усіх форм, досвід усіх життів. Тому він і святий бо променить оцією своєю суттю як основний Креатор. Я – Людина не в стані осмислити усю Його велич, але я відчуваю Його/Її присутність у всіх моїх помислах і вчинках, у всіх моїх рухах і спокоях, у всіх моїх творах, а разом з цим і у всіх та всьому, що мене оточує і, про що мені звістує світ Людей, що існує на цій планеті Земля… Бачиш, як пафосно? А не пафосно не скажеш))) Бо Святий Дух є пафосом Життя усього і всіх у всеможливих просторах, від найменшого до найбільшого і навпаки і… Знаєш що?
  • Що?
  • Саме Святий Дух і є отим головний центром гравітації, що його я відчуваю скрізь і повсюди у собі і навкруги. Бо саме Його гравітація утримує мене при життю. Мене, тебе,і всіх інших, других, тамтешніх, далеких, незнаних непізнаваних ні людиною, ні іншою земною істотою матеріально проявленою. Світ не є лінійним, а парадоксальним, бо саме парадокс слугує людському розумові збагнути про те, що є лише доторком до того, що є Святим Духом. І навіть якщо і, коли б навіть Ти сказав мені, що я тотально помиляюся у своєму сприйнятті і розумінні Святого Духа, як початку всього, що є кінцем, я би все одно Тобі не повірив. Твоїм словам не повірив!
  • Ти так у цьому переконаний?
  • Ні. Я не переконаний. Це не переконання. Переконання вимагає найрізноманітніших вмотивованих доказів. А я просто свідчу про це своїм існуванням тут і тепер. У цій одвічній гравітації Святого Духа. І цього достатньо. Мені просто цього достатньо! Принаймні для мене самого. Але я переконаний ( ось тепер це точне висловлення – переконаний), що усі люди чують цю гравітацію Святого Духа, та не всі усвідомлюють свою спорідненість з Ним.
  • Так і хочеться сказати – Амінь!
  • О, ні. Не Амінь! Тільки не амінь! Амінь, –  для кінечних, а я запрошую нас до вічності!
  • Дякую тобі чоловіче! Жиймо! Життя наше є вічним, лиш форма тимчасова. І твоя і, моя так само. У цій бесіді ми рівнозначно великі і малі, бо ведемо розмову про одвічну суть життя, – ГРАВІТАЦІЮ. Суть, що є мною і Тобою.
  • Дякую, Майстре!
  • Собі подякуй)))

 

Записано в автобусі по дорозі з Києва до Катовіц 18- 19 червня 2015 року.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>