26 Гру, 2018

ДІЄСЛОВО Творення Дійсності

Гармонія Змісту і Форми

(Бесіди з Майстром)

  • Вітаю Майстре!
  • А чуєш суть вчиненого?
  • Ти про щойно сказане? Так. Чую. Віта – життя, отже вітати – оживлювати.
  • Вітаю і тебе. Як бачимо, дієвість слова у його посилі. Так зміст іменника через посил дієвого вчинку перетворює іменник на дієслово.
  • Для мене це дуже… я б навіть сказав, надзвичайно важливо.
  • Що саме?
  • Дієслово. Адже якщо на початку було слово і слово було у бога і бог був словом, то значить, що Бог є Дієсловом.
  • Якщо вірити старому заповіту, будь-яке слово є дієвим, бо слово несе у собі не просто смисл як поняття, а процес, що завжди є дією. Ось навіть іменник Життя.  Що ти чуєш?
  • Справді чую дію процесу. Але ось наприклад Стіл, цей іменник стоїть як стіл))).
  • Стіл тому й стоїть, бо навколо всі кишать. Відповідно це стояння теж є дією. А що до прикметника, наприклад, Великий?
  • Великий в порівняння з малим має приховану дію впливу на мале. Але ось наприклад – Зелений?
  • А що Зелений? Яка там дія?
  • Думаю, що скоріш за все, випроміненням змісту кольору.
  • Тоді кожне слово є випроміненням.
  • Як і кожна думка. Як і кожний той, хто думає і словить.
  • То що ти цим хочеш сказати?
  • Що Бог живе у кожному з нас людей. Бо ми мислимо думаючи і словимо діючи.
  • Так. Словом ви творите. Тому ви створили собі такого Бога, що творить у вас і серед вас і, вами і для вас.
  • Знову ми про Бога.
  • Ні, не знову, а просто – Про Бога. «Знову» – тут не влучно висловлено. До речі, от наприклад, слово ЗНОВУ?
  • А що Знову? Значить, – з початку, на ново, ще раз з того самого місця, у тому ж напрямку, в тім самім руслі чи іншому, і так далі і тому подібно.
  • Отже слово «знову» означає дію?
  • От… Дійсно. Так само як і слово «Дійсно!. Казав Шекспір устами Гамлета: – «Слова, слова, слова…»
  • Слово на театрі є дією.
  • Так. Бо дія і є театром. Тому драматург пише драматичний текст як висловлення персонажів, а все решта – режисерські трактування, котрі так само є дією слова, бо мова режисера є дієслівною. Дієслово несе у собі зміст процесу, тому персонаж, котрий є носієм цього процесу, промовляючи слова не ілюструє свою поведінку, а відтіняє ними свої вчинки. От наприклад –  «Бути чи не бути? – ось питання». В розумінні питання що до змісту слова і поведінки персонажа і ось цих самих слів ним промовлених. «Бути», – є дієсловом. Так само як і «не бути».
  • Не бути – два слова.
  • Ну так. Два, але зміст один.
  • Ні. Два змісти.
  • Як?
  • «Не» і «Бути» різні за змістом поняття.
  • Ну так, але частка «не» лише приставлена до дієслова «Бути» і робить його перевернутим у своєму значенні. Отже «Не бути» значить відсутність.
  • А відсутність є дієвим словом?
  • Відсутність… Є порожнечею. Пустотою. Нічим.
  • Отже, той хто є відсутнім, він що, взагалі не існує?
  • Там де він має бути присутнім, він не існує.
  • Але існує деінде?
  • Очевидно. Якщо він взагалі ще існує на світі.
  • Але ж, навіть якщо не існує на світі, то він все одно вчиняє дію своєю відсутністю, адже його бракує?
  • Можливо, якщо він мав би бути, або є потрібен, чи на нього сподівалися й покладали певні сподівання що до його участі у процесі присутності.
  • Отже він у своїй відсутності вчиняє дію?
  • Як?
  • Ну, його відсутність якось впливає на те що діється?
  • Припустимо.
  • Якби він був присутнім, то процес мав би якийсь інакший рух?
  • Розумію. Так ти правий. То значить слово «Відсутність» є рівне «Не бути»?
  • Ні .
  • Як так?
  • А так: Ти сприймаєш слово на слух коли хтось, або щось промовляє чи транслює, або на зір, коли читаєш написане. Особливо дієслово. Котре має виражену дію змісту у своїй формі. Ота приставлена частка «Не» є запереченням дії дієслова. Але заперечення це є немічним, порівняно з змістом дієслова, котрий є сильнішим за оте «не». Ось, наприклад заповідь Христова; «Заповідь нову вам даю: Возлюбіть ближнього як себе самого!». «Возлюбіть», є дієсловом, що променить змістом входження в любов. Власне саме це слово «Любов», хоч і є іменником, але  є дією. Променить дією це слово «Любов».
  • А нелюбов, нелюб, нелюбий, чи нелюба?
  • Іменник як і ім’я є променінням змісту. Нарікаючи тим чи іншим іменем дитину, ви вкладаєте у природу її певний зміст, яким і променить ця людина впродовж свого життя. Тому дієслово «Любити» є сильнішим за дієвістю ніж іменник, власне тому у вашій мові і є дієслова. Вони мають промінь прямої дії. Любити чи не любити? – Ось питання!
  • Власне повертаючись до тої частки «НЕ» що перед дієсловом. Ти кажеш що в ній є якась загадка, чи як?
  • Загадки немає.
  • А що? Що ти мав на увазі коли казав, що слово «Відсутність» і слово «Не бути» не є рівними за значеннями.
  • За вкладеними в них значеннями вони рівні, а от за дією на реципієнта – різними.
  • Ха! Ну ти даєш! Як так?
  • Дієслово має пряму дію. Наприклад- Співати. Що, по твоєму, буде протилежністю?
  • Не співати. Це ж ясно як день.
  • Як день, кажеш. Ну, ну… Що значить «не співати»?
  • Як що? Не співати і є не співати.
  • Ні, ти подумай і тоді скажи.
  • Ну… Мовчати!
  • Значить, якщо хтось співає і комусь це заважає, тоді той «хтось» проситиме співаючого замовкнути?
  • Ну так, це зрозуміло.
  • Значить, дієслово протилежне «Співати», буде «Мовчати»?
  • Так…
  • Отже, тут можна відчути, що наказова форма «не співай» не має тої сили, що має дієслово «Замовкни»?
  • Наказова так. До чого ти все це ведеш?
  • До того, що дієслово наказової форми є командою, прямою дією впливу, програмуванням. Значить дієслово «будь» має інакшу дію ніж «не будь», бо «не будь» є викривленим напрямком дії даного дієслова «Будь» завдяки отої приставленої частки «Не». Тому «Бути», як не визначений вектор дії дієслова, може мати протиставлення «Не бути», бо дія тут є неозначеною, абстрактною.  А от коли сказати  «Будь», як наказ, як прохання, як вирок, то дія є активною і тому форма «не будь» позбавлена такої прямої дії, бо навіть не є запереченням. Тут було б доречніше застосувати дієслово «зникни», або «щезни».
  • Я чув про те, що наш мозок не зчитує оте кляте «Не», а лише дієслово, тому скільки б не писали «Не палити» все ж однаково будуть палити…
  • Так, на підсвідомість оте «Не» має вплив протилежний очікуваному.
  • Тобто «Не Пали» значитиме як «Пали»?
  • В наказовій формі особливо. Тому Всі накази котрі мають оте «НЕ» діють рівно в протилежному керунку, бо викликають у психіці людини протест.
  • Ха! Як же ж тоді з заповідями «Не убий» і так далі?
  • А чому вони не спрацювали? Чому ви не перестали убивати? Чи красти і так далі…? Це дуже велика тема, оті заповіді Господні і кому вони призначені, чому і навіщо… Цікава тема.
  • Може спробуємо її розглянути? Хоч трішки?
  • За «трішки» можна дістати «на горішки». Заповіді Господні писані людьми і мають неоднорідну природу, бо різняться за змістом і формою від отих перших Мойсеєвих десяти (Вихід 32:1) і другого варіанту   (Вихід 32:14-26).
  • Чому так відбувається?
  • Бо людина протиставить себе Цілому і Єдиному, оскільки мислить про себе, як персона, що є самостійною і відокремленою ( вигнаною з Едему), тому схильна протиставити себе усьому що чує, бачить, відчуває і про що мислить. От ти зараз твориш цей діалог і ведеш розмову зі мною з позиції твого власного сприйняття світу і реальності. Твоєї реальності.
  • Ну, так. Я розумію, що для мене іншої реальності, ніж ота, у котрій я існую, немає.
  • Але у тій, «Твоїй реальності» існують речі котрі ти приймаєш і які не приймаєш?
  • Так. Я це розумію. Таким є моє життя, але я можу змінити своє ставлення до речей котрі приймаю і котрі я не приймаю.
  • Так. Ти маєш «Право вибору». Кожен з вас має це право. 
  • Отже, саме завдяки цьому праву я вчиняю дію?
  • Так, роблячи той чи інший вибір, ти твориш свою власну реальність.
  • І так вчиняє кожен з нас?
  • Так вчиняє кожен з вас.
  • І як це все узгоджується у тому, що ми називаємо реальністю?
  • Кожному своє.
  • Тому ми постійно конфліктуємо одні з одними…
  • Тому ви конфліктуєте з тим, кого ви уважаєте за Бога, вчиняючи першу помилку – розділяєте себе і Його. Ви вірите у розділеного з вами бога і ця віра робить вас такими, якими ви є на момент вашої віри. Тому ваші релігії не працюють. Тому тексти, які ви вважаєте за істинні тексти бога, не працюють, бо ви їх відділяєте від себе самих, як таких, що від народження мають у собі цей зміст, ба не знають його, бо він записаний на ваших серцях. Варто відкрити серце своє щоб його читати, але ви вибираєте увесь час інше. Ви читаєте книжки написані іншими. Тому ви вигадали отого розділеного вами, віддаленого від вас, ідола, як бога, що здатен вирішити за вас самих усі ваші проблеми і дати вам усе, що тільки попросите у нього.
  • Але ж просимо.
  • І дає)))
  • Ото ж! Дає!
  • От тільки питання – хто насправді – ДАЄ?
  • Хто?
  • Власне! Хто? Що відбувається у твоїй голові, коли ти ставиш оце питання; – ХТО?
  • Я ніби самовіддаляюся від змісту, що його шукаю.
  • Ось це і є та дія, що ти нею вчиняєш розділ. Ти окремо від усього, що є довкола тебе, ба навіть, що є у тобі самому. Ти твориш розділену реальність, де твоє розуміння свого «Я» стає відокремленим від усіх і всього, що тебе оточує, що  існує в ДІЙСНОСТІ. У Твоїй Дійсності.
  • А якщо моя Дійсність є насправді моєю, то я значить несу відповідальність за все що у ній діється?
  • Ось ми і підійшли до головного: Твоя дійсність є реальністю, що повстала в наслідок вчиненої тобою дії. Іншими словами ти створюєш цю Свою Дійсність сам.
  • Ну???
  • І хочеш настоюєш на тому, що ти не маєш до цієї реальності жодного відношення. Тебе отой твій розділений від тебе бог запровадив у цю пастку і тішиться твоїми муками)))
  • І мені залишається тільки одне: Просити в молитвах про милість до мене і дарувати життя краще та ліпше… І я прошу і він інколи дає.
  • А інколи зась)))
  • Чому так стається?
  • Бо не має посеред вас і в кожному з вас МИРУ. Ви як ті Лебідь, Рак та Щука. Кожен співає своєї і творить те, що хоче мати тільки для себе.
  • Розумію тебе. Ми егоїстичні істоти і в цьому наша біда.
  • Біда ваша у вашому невігластві. «Якби ви вчились так як треба, то й мудрість була би своя»… Ваша біда у вашій сліпоті і глухоті. Біда ваша у вашому переконанні, що життя є постійною боротьбою за виживання, бо ви не живете, а виживаєте, убиваючи усе живе довкола і самих себе в тому числі.
  • А чи є таке життя у якому не має вбивств…
  • Є! Так, ти це сам добре знаєш від народження свого. Життя є ЛЮБОВЮ, бо родиться в любові, і в любові розквітає в Мудрість, а Мудрість дарує розуміння всього що є і, всього чого не має, як процес перетворення еволюції Духу кожного з Вас і всякого сущого.
  • Отже розділення є злом? А єднання є добром? Але це чомусь не дуже діє?
  • Це питання своє поверни до себе самого. Чому і коли діє, а чому і коли не діє)))
  • Коли я відокремлюю себе від всіх і всього.
  • І не усвідомлюєш цього. Тому ти лягаєш під ситуацією, а не здіймаєшся над нею. Тому ти твориш свою реальність несвідомо і безвідповідально. Тому ти нещасливий.
  • Тому в моєму творенні мій бог – мій рабовласник, начальник, господар, мій рай і моє пекло…
  • Тому ти не розумієш природу дієслова.
  • Спочатку було Слово…
  • І Є! Вічно і вовіки віків СЛОВО є тим, що є Всім, бо є ДІЄЮ. А реальність ваша названа ж вами самими «ДІЙСНІСТЮ» від кореня «дія».
  • Дій і сний… Я тут чую два слова. Два змісти. Дій, – значить вчиняй щось конкретне. Сний, – побач те чого немає… Я чую так і можна мені заперечити, а можна таке моє бачення підтримати.
  • Але все одно останнє слово за тобою; у що ти сам віриш, те ти і створюєш у своїй уяві, а відтак дієш відповідно до свого уявлення про сенс того, що ти вчиняєш, чому і навіщо так дієш.
  • Слово, logos, мисль, думка…
  • Додай сюди ще образ, візію, асоціативне чуття змісту і форми, перспективи реалізації і тупикові варіанти розвитку.
  • Інтуїцію туди ж?
  • Сам знаєш.
  • Значить, нічого не можна відірвати чи розірвати, все є одним цілим і Єдиним у многоликості та поліваріантності перспектив, котрі само створюються синергетично і я є учасником цієї синергії.
  • Ініціатором.
  • Хіба?
  • Це ж ти живеш? Ти. А значить ти існуєш, бо дієш. Ти сам є творцем того, що є тобою разом з усім тим гамузом, який ти називаєш «моя дійсність». От тільки твоя дійсність не є сепарованою і захищеною від впливів інших, чужих дійсностей, котрі переплітаються з твоєю і трансформують інформаційне поле вашої спільної дійсності в таку інформаційну плутанину з якої виплітаються нові реалії дійсного і проявляються через конкретні ваші вчинки, кожного з вас, наслідком яких є неймовірної поліваріантності поведінкові вчннки, з яких повстають найнеймовірніші твори найдивніших форм, новітні технології, методології, філософії та вірування, переконання та сумніви, конструктиви і руйнування, відкриття і втрати. І все це і, ще багато чого іншого чого іншого, всього і не перелічити, як не знайти ліку піщинкам в пустелях  та зорям на небі. Безконечний процес перетворення змістів у форми і наповнення всіляких форм найнесподіванішими змістами.
  • Значить, з усього вище нами проговореного і тобою сказаного, можна скласти висновок; дієслово не є замкненим у граматичному визначенні його природи, оскільки кожне слово, як таке, вже є дієвим. Як дієвим є зміст, що передує формі слова, як кожна мисль, що незакінчена у формулюванні, як вічність у кінці свого початку. Я відкриваю для себе нові горизонти буття і це є підтвердженням того, що вчинок, котрий започаткував цю розмову з тобою, насправді був вчиненим мною задовго до самого вчинку. Я маю на увазі про паралельну дійсність, чи точніше сказати, про паралельні світи. Випадки тут є підтвердженням закономірності цих подій. Коли я створюю щось, оповідання, книгу, роль, виставу, я завжди відчуваю перехід з однієї реальності в іншу і завжди помічаю, як активуються процеси протистояння цим моїм вчинкам нехай тільки творчо-мистецьким.
  • Не існує різниці у цих процесах, бо мистецтво є життям людини, котра добре чує природу перетворення власної дійсності. Та не кожен митець усвідомлює реальність цих процесів, а ще більш рідше здатен про це мислити і зафіксувати в композиційній структурі тексту літературному, чи сценічному, чи просто в промові, виголошеній перед людьми. Якщо ти маєш реальний досвід таких вчинків, то можеш радіти за своє життя.
  • А я радію. Бо чую тебе і завжди з вдячністю чекаю наступного контакту і цікавих тем для розмови. Дякую тобі, Майстре.
  • Тобі дякую!

СІНАЙ. Шарм Ель Шейх 17.12.18

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>