20 Лют, 2013

ТЕРПІННЯ І ЛЮБОВ

OLYMPUS DIGITAL CAMERA

.БЕСІДИ З МАЙСТРОМ.

Вітаю, Майстре.

–          Вітаю, Чоловіче.

Дякую, що озвався!

–          Тобі дякую, що почувся!

Важлива мить народження діалогу.

–          Важлива мить початку.

Пора поговорити про головне. Бо ми з тобою все ніби по колу ходимо.

–          Коло і є тим головним, що тримає все і вся у колі, значить в одному змісті.

Але разом з тим і розділяє на те, що у Колі і те, що поза Колом?

–          Будь-яке Коло тримається у Більшому колі, і так до безконечності.

Коло в Колі… Значить це і є система Всесвіту?

–          Не система, а схема. Змістовна схема. Вірніше, одна зі схем змістовності змісту.

Зміст, це те, що вміщає щось конкретне. Змістовність має в собі будь яка проявленість Суті. А Суть є змістом того, що є пійманим Увагою Людини.

–          От власне, Людиною. Суть піймана Людиною, є водночас створеною тою ж самою Людиною. Ми вже з тобою про це говорили раніше і  в «Креаторі»,  і в «Сім» та  « Бесідах з Майстром. 17». Людина творить, і цей процес творення є її Життям.

То значить, що Коло в Колі є схемою Творення?

–          Можна так сказати. А що? Цікава модель процесу Творення! Коло в Колі. Вірніше КолА в Колі.

Ти розділяєш і відділяєш якесь основне Коло від маси другорядних і третьорядних і так далі, кіл?

–          Зауваж, що саме Ти це робиш. Ти розділяєш. А я якраз об’єдную. В тому то й проблема. Людина часто відділяє себе від Цілого, (розототожнює  себе з Цілим)  зосереджуючи свою увагу тільки на тому, що творить сама. Навіть, якщо Людина створює щось насправді добре і вічне, то все одно розототожнює себе з цим, що  творить. Розототожнює на якусь лише мить, щоб побачити свій твір вільним і незалежним. Побачивши це,  Людина відразу ж привласнює його собі, (ототожнює себе з власним твором), декларуючи, що це саме Я зробив\ зробила. Ось чому Ви привласнюєте собі всі створені вами твори, абсолютно не чуючи і не бачачи, що творення ваше відбувається тільки у співпраці з Абсолютом… Привласнюючи твір Ви відриваєте його від цілого і тим самим відриваєтесь самі від цілого. Твоїй природі притаманне це розототожнення з цілим і ототожнення з власним твором, через що і виникає оте Ваше протистояння стосовно один супроти одного  а відтак і супроти  Цілого.

А чому?

–          Тому що таке Твоє переконання. Тому, що Ти маєш такий Рівень Свідомості. Ти так думаєш, Ти переконаний, що Ти тільки матеріально (фізично) відділений і розділений із Цілим. Інакше кажучи, Ти вважаєш, що Твоє матеріально проявлене Коло є відділеним від інших таких самих як Ти кіл (Людей).

Котрі самі знаходяться у ще більшому колі, котре що? Так само відділене від ще більшого? Виходить, що принцип розділення і відділення створився у нашій Людській свідомості стосовно наших переконань що до всього сущого у всіх просторах і Змістах?

–          О, так Чоловіче, саме так найчастіше Ти й можеш собі уявляти. Твоя природа має звичку розділяти все і вся через відокремленість Вашого фізичного формату. Тому, власне, саме таким і є Твій Світ і Твоє розуміння Процесу Творення, притаманне більшості з Вас.

Значить інакшого нам (Людям) не судиться пізнати?

–          Для когось і такого розуміння достатньо…

Звучить це – як приреченість, як вирок. Значить, це Коло життя, в якому я тут копирсаюся, тримає мою свідомість гравітацією несвідомого переконання про моє уявлення стосовно мого ж персонального змісту. Адже це ж я творю це своє коло переконань сам собою. Отже саме тому я не можу з нього вирватися, бо одразу ж створю нове Коло, тобто нове обмеження… Халепа якась…

–          Ні зовсім не халепа. Для того, щоб вирватися, як Ти кажеш, за межі свого Кола, Людині треба духовно піднятися над собою. Ти забуваєш про Вертикаль. Власне, коли Ти духовно здіймаєшся над тим своїм звичним життєвим процесом, то відразу й виходиш на новий Горизонт за яким Тобі стає видно нові перспективи.

Горизонт теж є кордоном мого нового Кола?

–          Якщо Ти так мислиш, то так і буде. У Твоєму випадку, зараз саме так і є. Ти ж бо Людина свого рівня свідомості. Ти ж бо Коло переконань. Ти ж, все-таки, як не крути, є тим  певним змістом, яким Ти є на даний момент. Тому, щоб осягнути Новий зміст, тобі обов’язково треба буде вийти з попереднього і створити наступне, нове Коло. «Нове вино у старих міхах» …

Я розумію Тебе. Значить вертикаль має безліч горизонтів. Тому символ ХРЕСТ став Божественним символом у Християн (Хрестиян). Тому і Голгофа стала символом того останнього Божественного горизонту на який здійнявся Ісус. Тому і три Хрести на голгофі, як три символи Віри, як три приклади Людського Процесу, три Кола в одному. Значить, ми з Тобою не даремно ведемо цю розмову, коли мені відкривається оця Суть. Розумію, що така модель Суті є лише однією з Безлічі моделей. Який чудовий Світ!

–          От бачиш! А Ти щойно говорив про обмеження! Парадокс  Кола в тому, що обмежуючи те, що у середині, Тобі одночасно відкривається й безмежність того, що є зовні. Тобто Те, що зовні є безмежним стосовно того, що є всередині Кола. Чим погана модель пізнання Цілого через елемент, котрий як коло, є обмеженим в одвічному триванні в безмежності? Треба тільки навчитися духовно рухатися. Не обмежувати себе досягненим і вперто ступати Крок за Кроком до Нового. А ступити крок Ти зможеш коли навчишся відпускати свої попередні переконання. Це як у звичайній ході, коли Ти відпускаєш попереднє стояння ногою і переносиш її на наступну перспективу. Тому Ти і крокуєш, що відмовляєшся від попереднього досвіду стояння твоєї ноги у точці попередньо поставленої в неї стопи.

Слова, слова, слова… Але Ти маєш Рацію! Суть кожного Кола не може бути ізольованою. Ось Що головне в цій, як Ти виразився «Схемі». Кола тримають зміст, що вібрує у всеколлі. Там, де кожен почутий і побачений.

–          Так, якщо Ти тримаєш увагою якийсь Зміст у власному Колі, тоді Ти маєш можливість побачити, що саме і як саме розвивається у цьому Твоєму Колі.

Звідси розуміння того, що Бог, який є найбільшим колом, бо тримає усі ці всеможливі кола у своїй увазі, знає все і вся?

–           З Твого погляду так виходить.

А Бог, що, теж здіймається по вертикалі і пізнає нові горизонти?

–          З Твоєї точки зору, так. Але тільки з Твоєї точки зору. З Людської.

Значить допоки я в тілі Людському, мені більше нічого нового не відкриється понад уже висловлене такими ж самими як і я Людьми?

–          На тій горизонталі духовного розвитку, на якій Ти зараз оце знаходишся, так.  Хочеш пізнавати більше, тоді вставай, зводься на ноги, хапайся і підтягуйся на новий горизонт. Зазирни, хоч спробуй зазирнути за кРАй Тобі уже відомого і знаного!

Як це інколи непросто… І… як це водночас грандіозно і прекрасно! Знаєш, я ось що іще бачу.

–          Що?

Кола, це ж проекція від побачених кіл на воді від дощу, а наспРАвді Коло є сферою, бо Кола не стоять на місці вони «розходяться», то ж і Сфера так само розходиться увсебіч. Тому Всесвіт розширюється. Тому ми говоримо про розвиток, як пізнавання і створювання нового! Такою є наша природа. Нашого виміру. Нашої матеріально проявленої схеми названої нами ж Всесвітом. От як кожне слово, написане чи надруковане, чи набране. Читаючи слово Я відкриваю Зміст, що його закладено у ньому і тим самим відкриваю більший і більший зміст, що не є прописаним ще, але Я його чую і відчуваю і навіть бачу. Ось як діється, ось як проявляється природа Сферичного розширення Змісту. Природа ця є РАдіацією. Певно, що давня назва Бога РА проявляє цей зміст у всіх словах де міститься РА такі к РАдість, пРАвда, кРАса,РАкета, а також і такі як РАк, бРАк, бРА, РАб і безліч інших, де Зміст розширюється або стискається. Так дихає Бог.

–          Так, єдність протилежностей утримує Зміст у Колі Сферичності схеми Цільності Цілого.

Дякую Тобі за цей приклад.

–          Дякуй собі, це Ти гравітаціюєш цей Зміст.

Але ж завдяки Тобі.

–          Я є твоєю вертикаллю, тому я завжди попереду Тебе. Ти ж бо мене твориш.

А Ти мене.

–          Ні, я тебе не творю, я є Майстер і моя місія – за тобою спостерігати, і у взаємодії з Тобою пізнавати Твою дійсність. Коли Ти виходиш на Рівень спілкування зі мною, то моя справа бути відкритим і щирим з Тобою (перед Тобою).  А тебе творить твоя ж креативна природа, – Твоя самосвідомість. Ти маєш вибір і сам вибираєш яким творити себе. Тому на Тобі і лежить відповідальність за щомиттєве і щопросторове творення самого себе. І нічого дивуватися і нічого перекладати на когось іншого (на Бога) відповідальність за свої кроки!

А так класно мати того, на кого можна все покласти… Ми створили такого Бога, вірніше усіх богів укупі, щоб знімати з себе відповідальність за творене нами ж самими. Дитяча природа. Коли ж ми виростемо?

–          Оце питання!

Мені часто прикро усвідомлювати, що я все ще знаходжуся у цьому своєму дитинячому рівні. Слабкість моя і є дитячістю. Дитина хоче виростати, бо бачить приклад батьків і копіює їх поведінку. Копіюючи Світ, дитина пізнає і відкриває для себе Зміст незнаного, а разом з цим відкриває для себе розуміння того, що то є – бути старшим і мудрішим. А що дорослі?

–          Не завжди той, хто старший є мудрішим. Мудріший має іншу вібРАцію, він вібрує своїм, (ним самим здобутим рівнем свідомості), горизонтом на вертикалі Часу. Хрест. Кожен із сущих на Землі несе свій Хрест. Це значить, що кожен з Вас живе у Часі І Просторі, де ЧАС є енергією, а простір творчістю. Діла Ваші лежать у просторі Вашого ХРЕСТА. Дорослий Чоловіче, Ти все це вже знаєш сам і чуєш щомиті і повсякчас і повсемісно свою перспективу РО(ра)звитку. Твоє коло, Твоя сфера ро(ра)сте тому, що Ти живеш і перспектива Твоєї сфери діяльності має безмежні можливості тому, що навколишній простір насправді є безмежним. Ти здатен вірити, а Віра є дією напРАвленою у відповідному напрямку. У що Ти віриш, те і проживаєш. У що Ти віриш, те і маєш. Яким Ти себе бачиш, таким себе створюєш, в такій проекції сам себе креативиш. Ти, не є сталістю. Ти, є процесом. Ти, в першу чергу, і є тим власноруч створеним Твором. Запам’ятай цю аксіому.

А Бог? Він що, тут ні причому?

–          Говорили – балакали… Тоді давай так: Що є БОГ? Сам бачиш скільки у Вас богів, божків, боженят… Ви творите БОГа по образу своєму і на подобу собі і наділяєте його тими властивостями, що самі ними багаті. Як би Ви не намагалися пізнати Бога, Ви тільки зробите нову версію старої байки про того, хто керує усім цим мотлохом, що Вас оточує ззовні і який Ви носите у собі всередині свого власного єства. Що насправді водночас і так і зовсім не так.

А як? Чому Ти не хочеш про це мені сказати?

–          Тому, що сказати Тобі ніхто цього не може. Усі хто береться Тобі сказати про Бога, будуть висловлювати тільки своє уявлення про Бога, навіть, якщо це уявлення оперте на досвідах, усіх попередників разом узятих, тобто, на ваших переконаннях у власній правоті.

Значить, досвід попередників нічого не значить?

–          Значить. Досвід завжди вказує куди не слід пхатися, а куди слід ступати. Але, – вибір завжди твоя спРАва і тільки твоя!

Значить я завжди сам?

–          От кара небесна! Добре. Гаразд… Можна і так сказати, що Ти є завжди сам. Бути самим собою, значить мати себе і бачити, що і як Ти вчиняєш.

 А що значить мати себе?

–           Ану сам подумай.

Мати себе… значить є хтось такий, що має себе. Тоді виходить, що тут не один а вже два?

–          Виходить, що  так. Інакше кажучи, бути Свідомим – бути у Своєму Домі. Це і є тою точкою, з якої вчиняється Ро(ра)зширення. Дихання Бога живе у тобі. Значить Вас двоє!

Бог у мені, це – зрозуміло. А я ж тоді де?

–           А ти у Бозі. Це стара істина.

А де ж Він, той Бог, що у мені?

–          Одне в одному і у всьому, до чого тільки торкнеться твій погляд слух, доторк, смак і нюх.

Чекай, значить, коли так, коли Бог у мені, то навіщо його шукати десь на небесах?

–          Смішний Ти. Небеса, це тонкий план не проявленого Всесвіту. Небеса не є тільки небом, тим блакитним небом, що багате хмарами,  з чим ти асоціюєш це слово і поняття. Небеса є у всьому матеріально проявленому. У кожному предметі, об’єкті, явищі природи, зрештою у всяк сущому і всяк відчутному.

Добре, Бог з тими небесами. Я не про це хотів Тебе розпитатися.

–          А про що?

Як про що? Саме про те, Хто такий Бог.

–          Ти знаєш відповідь на це запитання і не одну. От скажи, навіщо Ти витрачаєш час на оцю безглузду розмову?

Щоб знати що є що і хто є хто.

–          Тоді тобі відповідь – усе є БОГ! Стало легше?

Та ні, навпаки відразу стільки запитань виринуло.

–          Яких запитань?

Значить, як Добро, так само і Зло є Богом?

–          Під Богом.

Всі ми під Богом ходимо! Якщо Бог на самому верху, або як Ти кажеш геть у всьому, то як це пояснити, що все є під Богом?

–          Під богом, значить на такому рівні свідомості, що є вертикально нижчим за Бога і тому водночас міститься у Бозі. Просто,Бог не є тим, що Ти вкладаєш у це поняття. Бог є голограмним а Ти лінійним. Ти хочеш лінійкою поміряти сферу? Нічого не вийде, Твоя лінійка на гнеться, через шаблон нав’язаний тобі викривленим уявленням про те, що і хто такий  Бог. Аж смішно, коли подивлюся якими сліпими всі Ви тут блукаєте у цій пущі.

Ти викручуєшся, а не відповідаєш.

–          Ні, я відповідаю, але Ти не чуєш змісту моїх слів.

Як так?

–          Не хочеш почути. Ти чекаєш від мене такої відповіді, яка б тебе задовольнила. Так Ви всі вчиняєте, хочете того, що Вам здається саме Вам потрібно і саме таким як ви собі уявляєте, тому саме таким  Ви і хочете це мати, не інакшим. Ви ж творці. Ви створили собі Ваш варіант Бога і тримаєтеся його як маляр пензля, коли вже драбина зламалася і Ви впали, лежите на підлозі, а пензля не випустите з рук, бо думаєте, що саме той пензель Вас і надалі тримає. Менше з тим, авторитет так званих посередників Бога (самозванців), нав’язав Вам той варіант, який найбільш годиться для того, щоб керувати і володіти Вами. Це стара історія. Тому у Вас так багато богів і божків і авторитетів, що завжди попри них.

А чому так?

–          Тому, що Вас так виховали і Ви виховуєте дітей своїх у страху перед невідомим. Сам боїшся та іншого лякаєш. На страху Вас дурнів і ловлять. Подивися як ведуть себе ті, хто найбільше викрикує про Бога і чваниться, що він начебто найближче стоїть чи не праворуч від Всевишнього. Поглянь які вони всі жалюгідні у своїй гордині, фальшивому золоті парчі і бань.

Ти хочеш сказати мені, що релігійні діячі усі є фальшивими?

–          Ні. Цього я не кажу. Не можна говорити про всіх гамузом, що вони такі чи сякі. Я вказую на викривлену суть того, хто вважає себе обраним і святим.

А що таке є оце святе, у чому природа святості?

–          Святість у радіації, тобто у випромінення мудрості. Мудрість є Любов’ю, бо не є заангажованою ні на чому. Тому святий той, хто Любить. Той хто Любить не потребує взаємності, бо він її вже має апріорі, бо Любити значить бути у Любові. Бути без жодних очікувань на дивіденди, як випромінення, – випромінює, бо не може не випромінювати. Випромінює без жодного сподівання на повернення випроміненого до нього. Тут немає, –  я тобі, а ти мені. Тут тільки і тільки – дарування. Тому Бог не потребує ні золота, ніяких жертв і ніяких спеціальних місць для перебування. Все це потрібно Вам, тобто тим з Вас, хто без цього не може, бо мають з цього зиск і на цьому жирують. Я нічого нового Тобі не відкрив?

Ні, нічого нового. Я все це знаю.

–          Звідки?

Бо бачу це все і чую та розумію як і чому. У мене від дитинства вразливість до фальші. Чи то аматорський виступ артистів, чи прочитання вірша на пам’ять на уроці однокласником, чи коли хто бреше, чи обманює мене, чи іншого, –  я завжди це відчуваю і бачу. Коли я про це говорю, то мені обов’язково заперечують, або ж лякають авторитетом. Якщо хтось мене лякає авторитетом, то це відразу стає зрозумілим, що неправда і неправдивим є те, про що говориться, стосовно чого усе це вчиняється і діється. Гадаєш мені легко?

–          Знаю, що ні. Ти тільки не поспішай оцінювати, тобто проголошувати однозначно і єдиновірно. Все не є таким насправді, яким видається на перший погляд. Людина завжди має шанс змінитися і стати гармонічною. Якщо говорити вже про Бога і його природу, то скажу Тобі одне, – Бог є ТЕРПІННЯ І ЛЮБОВ.

Тому все, що мене оточує свідчить про терпіння і Любов?

–          Сам бачиш, як природа терпить Вас. Як Земля терпить Вашу дитячість і Вашу сліпоту. Як вас люблять рослини, тварини, птахи, ріки і моря. Люблять без надії на взаємність. Просто самовіддано і щиро. Чи не приклад вони Вам подають? Га? Мовчиш?

Ні не мовчу. Я знаю це і бачу і страждаю через все це. Однак цього замало. Що з того Землі, що я страждаю? Тут важливо інше, – що я роблю? А роблю я так мало, так манюньо, що навіть язик не повертається ще щось промовити про мою діяльність.

–          Не прибіднюйся. Це теж погана звичка, Ви всі тут прибіднюєтеся: – «Нічого в нас немає, ми такі бідні, ми такі нещасні, ми такі голі і босі, голодні і спраглі»… Тьху! Аж соромно за Вас.

Так, ми такі. Але ми не завжди були такими. Щось такого трапилося, що ми такими стали? Що?

–          Біда. Вас заразили паразити своїми спокусами і тепер доять як мурашки тлю. Ви розділилися, Ви заворогували, намагаючись доказати одні одним своє єдиновірне бачення правди і розуміння Бога. Вас розчарували, відвернули і зачарували обіцянками. Обіцянка – цяцянка, а дурному радість… Отак і з Вами. Ви стали існувати в ілюзіях обіцяного Раю, а не в реаліях бойових дій Божественної місії.

Значить вина лежить на нас?

–          Ні, немає жодної вини. Ви втратили «чуйку» на Мудрість через вивітрену Любов. Ваше серце стало закритим, бо верх взяла голова. Логіка, прагматизм, відповідальність тим чи іншим вашим переконанням, як колективним, так і індивідуальним. І от результат, -конфлікт породжений страхом перед авторитетом, перед  один перед одним; начальником, князем, королем, імператором, президентом, та іншими варіантами самопоневолення. Ніхто Вас рабами не родив і не робив, Ви самі ними стаєте через сліпоту і глухоту, а головне, – через той самий СТРАХ від упереджень, від переконань. Від цього і сліпота й глухота Ваша.  Через бажання мати будь-яку вигоду. Через боязкість втратити те, що маєте. З цього все почалося і тим все далі поганяється і потвориться. Ви хочете, бажаєте, жадаєте ілюзорного щастя, а дай-но вам те, чого Ви бажаєте, то вмить Вам стає вже не цікаво мати те, що Вам дали, Вам одразу хочеться більше і краще і в цьому Вашому стремлінні Ви не помічаєте як падаєте у прірву нездійсненності ваших бажань, у прихоті у похоті у всі гріхи, у яких і гинете…

Та-а-ак…  Сумну картину Ти намалював.

–          Не сумну. Не сумну, а  азартну! Он, скільки роботи! Он, як багато справ! Скільки неораного степу перед Вами? Експедиція, хворіє і її треба лікувати. Питання пряме і єдине, – Хто лікуватиме?

Той, хто знає як і бачить спалах хвороби.

–          От тобі і питання: Ти знаєш, бачиш? Зможеш?

Не знаю… Спробую…

–          Якщо Ти здатен чути мене, то зможеш. Не лякайся, горшки не святі ліплять!

Дякую. І з чого мені розпочати?

–          А Ти сам порозкидай мізками. Де Тобі ближче і що Тобі ближче?

Мені ближче… Я пробую допомагати іншим пробудитися у творчості. Очевидно це і є те місце, де мені належить працювати.

–          Ну от, Бачиш? Все вже у тебе є. Ти тільки довірся серцю своєму і свідомо розганяй свою енергію. Людина завжди чує гравітацію свого призначення, хоча вперто намагається себе ПЕРЕКОНАТИ у чомусь протилежному. Уяви себе, де б Ти зараз був і на якому рівні свідомості практикував, коли б Ти взявся за цю справу років так з двадцять тому?

Та-а-ак… Змарнував я досить багато часу.

–          Не шкодуй. «У кожного свої кроки».

Так говорив Родіон Раскольніков у «Злочині і карі» Федора Достоєвського. Ти навмисне цитуєш.

–          Я нікого не цитую. Це твій розум любить цитувати. Але в цитатах немає нічого поганого, погань у недобрій меті за для якої наводять цитату. Чим більше Ти читаєш, тим більш і частіше цитуєш. Мудрість єдина у своїй природі і слова, які б вони не були, слова завжди є вторинними, тому не завжди знаходяться нові. Досить одного відомого слова, щоб сказати найголовніше. І слово це є дуже потріпаним часом і всіма, хто його промовляв, писав, малював…

Це слово – ЛЮБОВ?

–          Це слово. Знаєш це слово. І пам’ятай, – ЛЮБОВ живе тільки у дії. Слово це є лише тільки коробочкою для Любові. Читаючи це слово, промовляючи це слово, Ти звільняєш зміст його від тихого прихистку і Любов починає діяти. Коли Ти береш на себе цю місію Любові, то стаєш найбагатшим на світі. Мало того, Ти стаєш сильним і мудрим. Ти можеш мати тільки Любов, нічого більше, лиш Любов, і до Тебе прийде все необхідне. А можеш мати незчисленні багатства, але коли Ти при цьому не матимеш Любові, то обов’язково втратиш геть усе. Історія твого роду, Людино, багатюща такими прикладами.

О, так! Ти маєш рацію! Я сам на собі в цьому пересвідчився не раз. Це – закон. Значить пора до роботи?

–          Пора мій сину! Не гав часу і берися до діла. Справа не терпить відстрочки.

Добре. З Богом!

–          Я завжди поруч!

Амінь!

–          Амінь, сину мій!!!

 

 

 

Лютий 2013

 

 Pieter bruegel elder the fall of the rebel angels (1)

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>