25 Гру, 2012

БЕСІДИ З МАЙСТРОМ. КРЕАТОР. (уривок).

Вітаю, Майстре!

–          Радий Тебе чути!

Кожна наша зустріч покликана дати відповіді запитанням, що пробуджуються в моїй свідомості та відкрити новий простір моїм думкам. Я відчуваю велике щастя, що це відбувається зі мною і в мені. Дякую тобі, Майстре! Думки мої народжуються від взаємодії моєї свідомості з тими чи іншими поняттями, що їх проявляють життєві ситуації, в яких я знаходжуся. Тобто обставини мого життя самі відкривають теми для роздумів. Роздуми мої… Вони неможливі без мого власного позиціювання стосовно тої чи іншої системи координат життя, яке я за звичаєм просто називаю Людським життям. Коли я задумуюся над тим, а що власне є те Людське життя, то бачу як проявляється природа Людини у її світобаченні. Сьогодні я хочу поговорити з тобою про Кумира і Ворога. Поговорити про те, чи існують якісь інші координати Людської креативної природи понад ту модель загально проявлену в історії (часі) та визнану загальнолюдською і незмінною моделлю бачення світу, так званою реальною дійсністю.

–          Добре. Давай тоді все по порядку. Що ми маємо на даний момент дійсності? Чим є життя Людини? Ти згодний, що життя Твоє у цій реальності, в якій Ти знаходишся, від Тебе не залежить?

Ні, з цим я не погоджуюся.

–          Чому?

Тому, що тоді я знаходжу себе у чужій мені реальності, у якій я є тотально узалежнений від усього, що стається саме собою, не з моєї волі, а в наслідок певних причин обумовлених обставинами до яких я не маю жодного відношення. Тобто, тоді я знаходжу себе виключно тим, хто переживає те, що сам не творив і немає ні до чого відношення.

–          Добре Тобі. А що тоді по Твоєму є Твоєю реальністю?

Моя реальність. Моя, а не чиясь чи когось іншого. Розумієш? Моя реальність є процесом виключно мого сприйняття цього Світу. Цей процес є ініційований мною і мною організований у взаємодію з навколишнім відносно мого уявлення про те, що є що і хто є хто.

–          Тобто, відповідно Твоїм знанням, оцінкам, та переконанням?

Саме так.

–          Отже Ти погоджуєшся, що та реальність у якій Ти, оце щойно себе усвідомлюєш, не є випадковою і тим більше не є навмисно кимось організованою і пропонованою Тобі для проживання?

Так, я з цим погоджуюся.

–          Отже Ти розумієш, що те, що Ти є, і те ким Ти є, насправді не є наслідком чийогось сторонського впливу, проекту, плану, розпорядку і тому подібному форматуванню Твоєї особистості?

Сторонських впливів не можливо уникнути, бо вони, ці впливи постійно впливають на мене як і на кожного. Я розумію, що рух саме мого життя, моєї реальності (реальність є сприйнятою дійсністю), іде від мене, бо саме я сприймаю цю реальність такою, якою я її сприймаю і розумію. Тому моє життя залежить від того, як я розумію цю реальність і що хочу, чого прагну, чого бажаю і що вчиняю, а не просто лише тільки від якоїсь та чиєїсь сторонської програми. Інакше кажучи, я творю своє життя і відповідно творю свій світ таким, яким він в результаті і є. Тому, всі помилки і невдачі є моїми і тільки моїми, як і всі здобутки та відкриття. Відповідальність за цей світ, як і за моє власне життя лежить на мені, бо я таким його сотворяю, бо відповідним чином сприймаю і тому саме те переживаю, що проживаю і через що живу.

–          Чи всі Люди такої думки?

Ой! Боюся, що не всі.

–          А якої думки дотримується більшість?

Знаєш, мені не варто було відповідати Тобі стосовно того, що є моїм світом…

–          Чому?

Тому, що я таким чином протиставляю себе іншим Людям, а це вже вчинення дії, що можна назвати розділенням, або відділенням себе від загалу.

–          Ну й що? Що Тобі до загалу, я ж в Тебе запитувався, от Ти й відповів за себе.

Але ж, коли Ти питаєш мене про інших… А я, вже протиставлений до інших, пробуватиму тобі відповісти, то вийде так, що я упереджений до їхнього розуміння світу і себе у ньому.

–          Добре, коли Ти так хвилюєшся за інших, то спробуй не протиставити, а засвідчити те, що бачиш.

Як посторонній?

–          Так. Без захоплення і зневаги, без оцінки, одним словом.

Отже, світ у якому живуть люди, можна розглядати принаймні з двох позицій; Перша – світ створений  Богом і у ньому живуть  (змушені жити) Люди. Друга – світ творений кожною Людиною і всім сущим (мінерали, рослини, простіші, комахи, риби, птахи, тварини, люди), і у цьому світі живуть ті, що його творять. Живуть, бо творять і творять, бо живуть. Виходячи з цього чи попереднього розуміння, ми з тобою можемо відзначити наступне; світосприйняття базується на власному Людському розумінні того, як влаштований (організований) світ і що є Людським життям. У першому випадку, «Світ створений Богом і в ньому змушені жити Люди», трактує Людину як певного роду заручником, невільником, отже, відповідно – РАБОМ. Тоді Людина, як така, є розділеною і з природою творення. Відділеною від єдиного Цілісного, а натомість узалежненою виключно від волі того відділеного бога – творця, пана господа, пастора та їм подібних авторитетів. Людина, в такому випадку, змушена терпіти те, життя яке з нею трапляється, і задовольнятися тим, що має, про що і свідчить гасло: «Маємо те що маємо». А свідчить воно про те, що Людське життя є наслідком чиєїсь забави, чиєїсь війни, чийогось егоїзму, параної та маразму. Людина, в такому випадку, є нещасною істотою, що переживає не кращі часи, які чомусь ніколи так і не минуться. І хто б не пророкував і які б боги не прилітали на Грішну Землю, нам все тягти свою лямку і перти свого плуга…

–          І на кого уповати?

Як на кого, очевидно, що на того ж самого Бога! Молити його про ласки і просити милості. І так це триває тисячоліттями… От яка програма! Матриця раболепської психології та світосприйняття. І що важливо зазначити забігаючи уперед, саме раб і творить свого рабовласника, як той, що дає хабар, творить хабарника. Ось тому від самої Людини бере свій початок Світ.  Світ рабів та панів.

–          Це світ «Вони і я – Я і вони». Світ протиставлення оточуючого собі і себе оточуючому. Матриця у якій дві крайності; з одного боку – Кумир, а з другого Ворог.

А Я посередині, тобто між молотом і наковальнею… Словом – я крайній, так?

–          Так!?

Ні, для мене не так!

–          А як для тебе?

Для мене, світ є творенням усього навколишнього разом і спільно зі мною. І моє розуміння цього процесу і є визначальним, – я творю і несу відповідальність за цей Світ! Чому, – спитаєш? А тому, що моє сприйняття і є творенням. Я не можу бути не дотичним до того, що я спостерігаю. Квантова фізика це давно довела, (електрон, коли за ним спостерігають набуває природи частки на відміну від хвильової, коли спостерігач не є присутнім), а ми все ще б’ємо поклони кумирам і вишукуємо собі ворогів.

–          Отже Ти твориш свій Світ? А інший творить свій Світ, а там-той, – свій, а всі решта, кожен, –  свого?

Ну, так! А що тут не ясно? Всі разом. Один за всіх, як всі за одного! Життя Людей є співтворчістю!

–          І у сприйнятті своєму Ти і бачиш свою творчість?

А як же? Саме так! Адже я творю, тобто вчиняю певну ментальну конструкцію (думку) стосовно питань до того, що є Те і що є Це. Як тільки я собі склав у голові визначення «Що є Що», світ мій, відповідно повернувся і перетворився на такий світ, де є присутніми ЦЕ і ТЕ, а разом з ними і саме моє розуміння та сприйняття того, що є ЦЕ, або ТЕ. І все, нічого іншого мені не вдається вчинити, як тільки творити і сприймати те, що я натворив. Як корабель назвеш, – так він і потоне. Як гунеш – так і виспишся, або, як посієш – так і поїси. Словом, одним словом! Адже на початку було Слово. На початку чого? На початку творення!!!

–          Отже, Ти таким чином пояснюєш свій Світ?

Таким чином я пробую зрозуміти Хто Я Такий! Якщо я – Креатор, то значить, що я креативлю не тільки тоді, коли вчиняю якусь конструктивну дію, а й тоді, коли сприймаю реальність такою, якою її сприймаю. Адже саме тоді я і можу вчиняти якусь конструктивну дію. А що, Ти, наче, стоїш на іншій моделі?

–          Я взагалі ні на чому не стою, бо по-перше, мене поза тобою немає, по-друге, я не маю чим і на чому стояти. Це Твій світ і твоя творчість творить мене таким, що Ти можеш вести цю бесіду і відповідно щось відкривати у собі. Наголошую – у СОБІ. А те, що Ти стоїш на цій позиції, не робить Тебе якимось особливим чи важливим. Ти, просто є Ти, зі своїм власним розумінням Світу, як такого. Але Ти цікавишся питаннями стосовно того, що є Світ і що є Життя, а це вже є вчинена дія, як сам Ти висловився. Отже Ти твориш цю свою реальність разом з усіма сущими на Землі? Отже ось така голограма цієї дійсності, коли поглянути на неї з Твоєї точки координат?

Так, а коли поглянути на дійсність з точки координат тьоті Мусі, Світ буде іншою голограмою. Але Голограмою, тобто, якщо я захочу якось змінити свій Світ, то відповідно я змінюю Світ тьоті Мусі, а вона відповідно у свою чергу також. Ось і маємо те, що маємо. Але… Як кажуть українці: – «Так то воно так, але трішечки не так». У моменті самого сприйняття мною реальності дійсного (того, що діється), я можу робити певні корективи стосовно того, що є що і хто є ким. Тобто, ця фаза творення – СПРИЙНЯТТЯ є пластичною територією, на якій я вчиняю корекцію, що до мого власного Світу. Сприймаючи, я називаю те, що сприймаю і, тут, і саме тут, я можу змінювати цю свою реальність у відповідності з моїм світоглядом з моїм рівнем свідомості, а відтак, я тоді і приймаю рішення, що до моєї поведінки у цих «обставинах» та моїх діях, вчинках, словах і рухах.

–          А чим Ти доведеш, що саме так все і відбувається? А може це Твоя хвора уява так змальовує Твій Світ і Твою природу творення?

Ось, дивися… Наприклад, сидять не березі ріки три хлопці. Двоє сидять разом, а один осторонь. Я дивлюся на них, і на рівні сприйняття вчиняю творення, я, припустимо, передбачаю, що один, той, що осторонь тому й осторонь, бо посварився з тими двома котрі разом. Як тільки я ось так подумав, неважливо, що подумав я машинально, тобто несвідомо, як в моєму Світі вже склалася ось така реальність. Два і Один. Між ними конфлікт. Я можу надалі залишатися спостерігачем, тобто, чекати і дивитися, що відбуватиметься між ними, і якщо далі реальність буде розвиватися так як вона розвиватиметься, тобто, так як це насправді є між ними, незалежно від мого надуманого уявлення про якийсь конфлікт, то все одно моє сприйняття цієї реальності буде якийсь час узалежненим від того мого уявлення про посварених хлопців. І щоб ці хлопці не діяли, моя свідомість буде утримувати ту уявлену реальність доти, допоки якийсь вчинок з боку одних, або іншого не переверне все навпаки. Допустимо, що якийсь вчинок таки перевернув усе з ніг на голову і моє сприйняття було помилковим, добре коли так, але той увесь час до вчинку, я був у владі власного уявлення про дійсність і в цій «моїй» дійсності були два проти одного… Розумієш? Добре, що я просто тримався спостереження, а не втручався з бажанням вияснити що і як, чи з благосним наміром їх примирити. А ми Люди так часто і вчиняємо. Навіть не усвідомлюючи, що самі створюємо свою реальність такою, якою її сприймаємо. Як сприймаємо, так відповідно і вчиняємо. Як вчиняємо, так і позиціонуємося серед інших. Як позиціонуємося, так і вибудовуємо структуру дійсності. Тому, від сприйняття найбільше залежить, яким шляхом піде Людина. Створить  свою реальність де будуть свої і чужі, чи створить реальність, де будуть тільки свої. Ось тут саме і народжується різниця світоглядів, а точніше світогляд, що я називаю «Пірамідальною Матрицею» і світогляд «Голографічної Матриці».

–          А що з Голографічною Матрицею? Що Ти скажеш? Що таке, – Голографічна Матриця?

Спочатку я поясню Пірамідальну Матрицю.

–          Бобре, валяй!

Валяй, ну й вислови в Тебе? Ото ж бо! Пірамідальна Матриця має дію направлену у протилежні сторони,  як стріли, направлені в протилежні боки, як Зірка Давида, де два трикутники пронизають спільний простір у протилежних проекціях. З одного боку те, що не сприймається і відчужується, тобто – Ворог, а з другого те, до чого прагнеться і жадається, тобто – Кумир. Одним словом, – протиставлення: Бог і Сатана, Земля і небо, пан і раб.  В результаті, маємо формулу; Я і ТИ, де Я не є ТИ, а ТИ не є Я! Розділяй і Владарюй! Зрозуміло, що ця формула вироблена колективною свідомістю і утримується свідомістю кожного з індивідуумів спільноти у відповідності до спільної формули – програми. Змінити програму, а значить формулу силою не вдається. Бо в даному випадку суспільне виглядає сильнішим за індивідуальне. Але парадокс ситуації полягає в тому, що змінити цю реальність можна, і змінити її може тільки сам індивід собі самому, тож і дія повинна йти від самого індивідуума. Як? Змінивши думку у момент сприйняття цієї дійсності. А для цього треба мати неабияку відвагу. Бо програма має сильний інструмент впливу – Страх. Можна сказати, що Пірамідальна Матриця тримається на Страху. Нас увесь час лякають Всевидячим Оком та Страхом Господнім. Як тільки Людині вдається подолати Страх, то стає можливим її пробудження, і тоді є реальним перехід з однієї матриці в іншу. Усі колективні спроби переконати одними інших призводить до нагнітання конфлікту і війни. Тому Світ в основному тримається цієї Пірамідальної Матриці впродовж писаної історії. Тому увесь час війни і протиставлення типу: Наш бог кращий за вашого чи наш спільний лад цивілізованіший за ваш дикунський, наша демократія справжня, а у вас чорт-зна що! Одвічний, так нам кажуть «правильні історики», розподіл на «Наші і Ваші».

–          То чому ж Ти назвав її Пірамідальною?

А тому, що у цій матриці структура централізована від «Голови» аж до низу. Низів багато, бо потреба у рабах завжди велика і безперестанна у всі часи. Тому, нас Людей зараз розплодилося так багато. І Голова на всіх одна, яка безперестанно твердить нам, що є Один Єдиний Бог під яким усі ходимо, і від якого усі узалежнені і, якого боїмося, ой, як боїмося! Чому боїмося? Бо страшно!!! Тому, що боїмося начальника, пана, господаря, вахтера, – один одного боїмося. В страху роджені, в страху виховані, в страху народжуємо і дітей своїх, лякаючи їх якимись «Бабайками» та «Аяяйками», в страху браття й помремо! Тому й творимо те, що творимо! Тих кого боїмося і кому поклоняємося, творимо собі ворогів і кумирів. Творимо, бо не можемо без них.

–          Чому не можете?

Бо така програма наша!!! Тому, що ми інакше собі й не уявляємо свого життя. Так жити самі звикли і так вчимо своїх дітей і внуків. Таким творимо Свій Світ, Свого Бога. І від того все по колу. «Порочне коло» – Старе уявлення Людиною Бога, як кола, що має закриту природу, а відтак, такий бог смердить затхлістю. Мені власне хотілося б сказати більше, що Бог, як начальник, існує тільки у Пірамідальній Матриці, бо є символічним вершком піраміди – головним Кутом. У голографічній Матриці Бог є усім і не ділиться на головнішого і другорядного перворідного і двоюрідного. У такій системі, Бог є усім одночасно і всемірно, без протиставлянь на Кумира і ворогів, і відповідно тут ми завважуємо головну річ – Добро, яке не протистоїть Злу. Чому? – запитуєш? А тому що Добро і Зло нероздільні і не протистоять одне одному, а направляють свою взаємодію у спільному напрямку – Еволюцію. З усього сущого на Землі, тільки Людина ділить дійсність на Добро і Зло, цього немає серед «животних» (тварин), рослин, бактерій та мінералів. Це є прерогативою тільки Пірамідальної Матриці  – розділяй і владарюй! У Голографічній Матриці, – один за всіх, а всі за одного, тому у ній відбувається взаємодія перспектив, де розвиток дістає те, що має на даний момент перспективу, що працює, що є найпростішим, а відтак, найзапотребуванішим. Зрозуміло, що наша сьогоднішня модель цивілізації належить не до Голографічної, а до Пірамідальної системи світогляду, але це – поки що ще…

–          А Ти віриш в те, що Ваша цивілізація переміниться на інакшу, у якої буде, як Ти кажеш, Голографічна природа.

От, чомусь вірю! Бачу, що причин вірити не багато, але якщо я розумію, що від мене все тут починається, тому мені бачиться така перспектива реальною. І якщо взяти до уваги те, що так звана реальність не є єдиною, а багатоваріантною, тобто багаторівневою, то віриться впевненіше.

–          Віра-вірою, а факти? Що Ти можеш пред’явити, чим підтвердити свої роздуми, і Віру, зрештою.

Віру?, – дуже просто, ось цим письмом. Як сам Ти бачиш, Ти є зараз реальним, лише завдячуючи моїй вірі. Я персоніфікую тебе так само, як будь-хто інший, хто вірить в Бога. Далі, в роботі, що веду я в дослідженнях Території Творення і здобутий на ній Метод Креативної імпровізації, відкриваються мені нові й нові перспективи розуміння глибоких об’ємних систем Голографічної Матриці реальності з її багатоваріантністю творів, а отже, – многодійсністю реальності. Але, це не є найголовнішим на даний момент. Головно сказати, своє розуміння підкріплюю тим, що у голографічній реальності свідомості немає потреби у брехні, оскільки стає зрозумілим принцип: Як від тебе, так і до тебе. Як ти твориш так і проживаєш. Тому творити брехню стає просто невигідно. Правда, якою б вона не була жорстокою і болючою і, як би не сприймалася гірким злом для життя котрогось з індивідуумів, у свідомості останнього вона (правда), перетворюється на гірке лікарство, що повертає здоров’я і робить життя Людини перспективним і змістовним. І тут ми не творимо собі більше Кумирів та ворогів, бо сприймаємо кожного сущого собі рівним і рідним, тоді ми не ворогуємо, не ламаємо, не руйнуємо і не смітимо, а відтак, не запаскуджуємо Планету, бо не розділяємо і не відділяємо себе від іншого живого життя, – самої планети Земля.

–          Цікаво, невже Ти справді так мислиш, чи це просто Твоя літературна спроба самопроявитися і відповідно самоутвердитися?

А що в тому поганого, що я саме так самоутверджуюся і проявляюся у цій дійсності. В мирі і злагоді з простором Людей.

–          А Ти гадаєш, що Твої твори не матимуть негативного впливу на інших, на суспільство?

О, так! Я розумію, про що Ти! Коли Людина чує зміст і боїться його явити Світу, така Людина є немічною істотою, що живе у страху за своє життя. Навіть, якщо те, що я пишу матиме тотальне неприйняття Людьми, громадою, суспільством в цілому, то все одно, у письмі цьому є зернини мудрості, які будуть почуті і сприйняті, і котрі обов’язково проростуть у комусь іншому, більш сильному талантом і вірою.

–          Як Галілео з його «А все ж таки вона (Земля) обертається»?

За це я не переживаю. Що до слави чи визнання, якщо трапиться таке, сприйму як належне і не більше. Я ж бо знаю, що я не є Богом, просто вчуся бути Людиною з не Пірамідальної Матричної Реальності. Та й нічого такого вже надзвичайно нового і оригінального я не відкриваю. Все вже давно відкрито і подаровано нам, я лиш пригадую, що воно таке. Тому і звертаюся до Тебе, Голограмо Всесвіту, по допомогу, і Голограма відгукується до мене персоніфікованим образом Майстра. Дякую Тобі за цей надзвичайної краси і глибини досвід мудрості. Бо саме Тобою Твориться цей мій Світ.

–          Але ми відійшли від теми…

У процесі творення власної реальності, або точніше у творенні варіанту власної реальності, Людина випромінює вібрації своєї природи і ще навіть не помисливши, інформує про себе тим, чим вона на даний момент являється. Так, ми – Люди, впливаємо несвідомо на оточуючий простір і час. Відповідно до випроміненого і формується все, що нас оточує. Хвиля на хвилю проявляє енергії тих, що їх породили. Виникають конфлікти і це закономірне явище, а от, що вчиняють Люди? Якщо ти не можеш пробачити, тобто прозирнути через свідомий фільтр, який відрізняє навмисну дію від ненавмисної, тоді ти сам вступаєш у процес загострення конфлікту і творення власного ворога. Ти не називаєш так його відразу, але чуттєво позиціонуєш себе, як по відношенню з ворогом, і ось через мить, – ти вже називаєш його Ворогом. Як тільки так сталося, ти сам першим і попадаєш у пастку «Розділяй і владарюй», і пішло і поїхало…

–          А що робити, коли хтось з тих, інших, реально вчиняє щось вороже по відношенню до Тебе?

Той, хто так вчиняє, випромінює певну енергію, якою Тебе наповнює.

–          А що Ти зробиш із цією енергією?

Залежить від рівня моєї свідомості.

–          Правда?

Ну, от! Ти можеш відплатити тим самим, а можеш не відплачувати і взагалі не відповідати, тобто, Ти просто не противишся і енергія послана проти Тебе не відгукується в Тобі спровокованою поведінкою-відповіддю, відбувається «провал» і так званий «маятник» (за Вадимом Зєландом), не народжується, бо відбулася анігіляція самого збурення негативного випромінення направленого на тебе. Ти не спокусився на провокацію і тим самим не розігнав енергію провокатора до більших обертів, до більш руйнівних наслідків. Що в результаті? Не відбулося народження й самого ворога. А значить немає війни і крові. Всі кого ми, Люди, ненавидимо, тому й існують в нашому житті і стають такими, що несуть нам смерть і руйнацію, бо народилися виключно завдяки нашої ненависті та нашого протиставлення через неприйняття іншоякості їхнього змісту, а відтак через страх утеряти власний вплив на власний звичний нам формат нашої пірамідальної свідомості де наші раби і наші пани  – є найріднішими! Тому Ми самі тільки те й робимо, що творимо ворогів наших, і робимо це з надзвичайним завзяттям та якимось впертим відчаєм. У відчаї цьому ми губимо власну осмисленість і в результаті – Гординя та її порочні сестри-лярви; гнів, заздрість, жадібність, обжерливість, лінь, та хтивість, пробуджуються і… Як правило, результат однаковий – нещастя і смерть, одні вороги, а другі ще гірші вороги… Як там у Шекспіра про історію Ромео і Джульєтти? Нема сумнішої на світі…

–          Але щось тримає, утримує цю Пірамідальну Матрицю при владі над цілим людством?

Я думаю, що утримує цю ситуацію певна програма.

–          Чия програма?

 Наша, Людська. Тобто нами самими і творена. Коли ті чи інші ситуації періодично повторюються, то в Людини формується так званий набутий рефлекс. З простором так само, плюс – створюється ще й рецидивний ефект потрібності обставин, що переростає у хронічну повторюваність, а це, відповідно, вже є програмою. Зупинити програму не просто. Щось треба вчинити таке, щоб перервати потік живлення енергіям. Груба дія не допомагає, а навпаки провокує ще більші спалахи. Ось тут і приходить на розум те, що чує серце. Зупинити можна тільки самого себе і тільки силою власної волі розпочати процес перетворення від себе самого. Тобто, не реагувати взагалі. Зробити так, ніби тебе взагалі немає, а тому, нікому реагувати на вчинене супроти тебе. Стань прозорий. Не реагуй. Тебе немає, то й немає відповіді. Коли хвиля, що випромінена не знаходить тіла об яке вдаряється, то не породжуються контрхвилі, а значить, що нічого не противиться і імпульс згасає. У правилі «Як гукнеться»… прибираємо «так і відгукнеться» і, той хто гукає не діждавшись відповіді, змушений буде заспокоїтись, втративши опору на відгук. Так часто відбувається з гавкаючими собаками, якщо не відповідати, – замовкають. Тому, коли це трапиться кілька разів підряд, то зникне і саме бажання розпочинати гукати, знай «гавкати», а з цим з’явиться розуміння і глибші. Ось так із нами у протистояннях ідеологічних, релігійних, політичних. У всіх конфліктах шукаймо мир і не спротив, а з чим не погоджуємося – протестуймо твердо – не піддаваймося на провокації і просто не реагуймо. Тоді виграють дві сторони. Інакше, сторони вкотре просто поміняються місцями, а конфлікт залишиться таким яким був. Через це зло є незнищенним.

–          То як не відповідати? Як Ти собі це уявляєш?

Перш, що важливо, треба практикувати таку власну поведінку, що не опирається на конфлікти. Тут важливо розуміти той момент, коли ти сам вже готовий чинити у відповідь подібне, ти вже твориш противника з перспективою переробити його у ворога. Я прислухаюся до кожного, хто мені перечить і хто мене провокує своєю агресивністю. З часом стає навіть неважко здійматися над ситуацією і бачити все як на долоні, як самі причини поведінки, так і перспективу її наслідків. Перетворювати Світ. Ось місія Людини! А разом з тим, – шлях до мудрості і Любові. В цій роботі, а це реально дуже важкий труд, шукаймо однодумців і одновірців. Чим більше Людей практикуватиме непротивлення злу, тим більше пробудиться з ворожих протистоянь і тим міцнішим буде мир, тим більше народиться друзів. Від ненависті до Любові – один крок. Мудрість у тому, коли і як зробити цей крок.

–          З ворогами більш менш зрозуміло, а що з кумиром?

Не сотвори собі його! І все!

–          Ні це не відповідь, я ж Тобі відповідаю якомога докладніше? Ну? То Що з кумирами?

Ох! Кумири! Погибель Людська. Христос заповідав – Не сотворіть собі кумира! І саме з нього кумира й сотворили. Як я вже казав Тобі, ми Люди, творимо своє дійсне у поліваріантності буття. Творимо силою від народження – божественною творчістю. Тому ми – Креатори, а не «хрін собачий». А це відповідально, усвідомлювати себе і бути Креатором. Шалено відповідально. Креатори тримають Небо над нашими головами. Не просто Титани, а саме Креатори, бо творять цю спільну дійсність постійно перетворюючи її у Мудрість. Тому й Титани, бо Титани Духу! Щось я вдарився у пафос.. Так ось, кумир є пасткою моєї творчості, а перш за все моєї волі і свободи. Всі ми маємо у своєму житті зустрічі з кумирами. Кумир живить мене своєю енергією, сліпить мене і ось, я вже не бачу нічого окрім того, що робить мій кумир. Кумир блокує дух і розум і, я закільцьовуюся, як білка у колі і, впадаю у тотальну ілюзію. Солодку ілюзію дотичності до того, що вчиняє мій кумир. Тож я по-суті творю цю кумирівську матрицю, підпадаючи під її програму (маятник у В. Зєланда) і, працюю на «папу Карло»! А де я сам? Мене немає. Є тільки мій кумир. То як, потрібен мені кумир?

–          А що, кумир так нічого Тобі не дав і не дасть?

Дасть, так само як ворог, він дасть енергію, яку я використаю на власну творчість. Тут знову треба зрозуміти природу перетворення енергії захоплення від кумира, на енергію натхнення до власної творчості. Хто хоч раз творив сам, той розуміє, що таке стан творчості і як приклади високої культури та високих ґатунків творів, надихають, а значить, живлять енергією! Ото ж, кумир може бути натхненником, а може стати вампіром. Вибирати все ті ж самій Людині, що знайшла собі кумира. І… О, диво! Кумир, що став для мене натхненником, стає мені рідним другом, товаришем, а що найголовніше, – УЧИТЕЛЕМ. Отже, як бачимо, уся справа у енергіях і вміння їх використовувати мудро і правильно. Коли ми це навчимося і коли так вчиняємо, то ми тоді здобуваємо, тобто духовно збагачуємо себе і, головно, рятуємо інших. Ми самі зростаємо і твори наші стають вчасні і мудрі, а значить, – ПОТРІБНІ!

–          Ну, Ти досхочу наговорився? Чи щось затрималося у Твоїй голові?

Знаєш, дякуючи нашій розмові, мені стало зрозумілим те, що справжня наша, тобто Людська природа, була від початку віків у Голографічній Матриці. Зміна програми на Пірамідальну матрицю відбулася за якихось поки ще невияснених і невідомих мені обставин. Але я певен, що ми повернемося до себе. І це відбудеться незабаром. Це вже відбувається.

–          Амінь!

Амінь!

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>