31 Сер, 2016

СВІТ ЯКИЙ  ТИ ТВОРИШ

6021380

(Бесіди з Майстром)

Значить речі самі по собі не мають жодного значення?

  • Так,  речі тільки тоді чогось варті, коли мають для когось хоч яке небуть значення.

Значення, як знак чогось, що вказує на те чого немає в самих речах, але є за ними. У часі витраченому на їх виготовлення, вироблення, вирощення, у подіях, що відбувалися у момент їх створення, у матеріалі з якого вини зроблені і у тих копальнях та лабораторіях, що у них ці матеріали було синтезовано, зіткано, виплавлено чи гранульовано, або подрібнено…

  • А ще у знаннях і технологіях, людських долях і грошовому еквіваленті, що складає ціну тій чи іншій речі. Але, як сам ти вже здогадуєшся, значення речам надаєш ти сам і такі як ти люди. Мало того, у вашому світі все має значення для людини тільки тоді, коли ця людина є, тобто коли хоч одна людська істота присутня в дійсності. Ви своєю присутністю створюєте свій особистий варіант світу. Сприймаючи ви творите. Ви надаєте тільки свого особливого значення всім об’єктам, що оточують вас. Навіть коли ти означуєш той чи інший предмет ознаками накинутими на них кимось іншим, не тобою, ти все одно вчиняєш свій особистий вчинок надавання значення цим самим предметам. При цьому ти особисто можеш і не замислюватися над значенням цих предметів, а вони можуть навіть і не мати жодного значення для тебе і ти їх хоч і бачиш, але не усвідомлюєш, відчуваєш, але не чуєш жодних перспектив що до взаємодії з ними.

Це відбувається автоматично?

  • Так, можна і так сказати, – автоматично. Взаємодія людини з навколишнім у більшості випадків відбувається автоматично. Автоматично, знай – без твого усвідомлення, або поза твоїм усвідомленим ставленням до того з чим ти взаємодієш.

Чомусь подумалося про матричну природу.

  • Так, ти близько істини. Матриця потребує твоєї участі у процесах життя рівно стільки, скільки їй цього потрібно. Ні більше, ні менше. Адже матриця пронизує всю твою природу наскрізь і має доступ до всього твого досвіду, до всіх знань і умінь і від матриці нічого не сокрити. Адже сказано: «Немає нічого тайного, щоб не стало явним». Зміст будь чого завжди виходить на гору і оприсутнюється у житті того з вас, для кого цей зміст має хоч якесь значення. Апріорне значення. Адже без оцього апріорного значення не відбудеться найголовнішого – твого зауваження присутності змісту котрий викликає у тобі процес надавання значення тому самому змістові. Інакше його просто для тебе не існувало б.

Навіть коли я свідомо ігноруватиму будь-яке значення що до цього змісту?

  • От коли свідомо ігноруватимеш, то значення цього змісту у твоєму житті буде особливо важливим, можливо навіть найособливіше з усіх будь-коли тобою пережитих у житті змістів.

Так, тут  ти маєш рацію.

  • Яке це має значення?

Для кого?

  • Для мене, звичайно. Бо для тебе воно значення вже має. Адже ти вже визначений, нехай навіть ще до кінця і не самоусвідомлений.

Значить я живу своє власне життя, надаючи власних значень всьому і вся?

  • Ми вже про це говорили.

Якщо так, то значить, що творчість і є зворотною стороною сприйняття. Як там у К. Станіславського, почув, зрозумів, проаналізував і аж тоді відповів.

  • Ти все своєї… Той самий Станіславський, кажуть, на схилі своїх літ відмовився від своєї системи, висловившись з цього приводу, що є просто природа і не існує жодних систем.

А матриця?

  • Матриця живе у тобі і тобою. У тебе одна матриця, а у іншого інакша. Адже ти сприймаєш світ таким яким ти можеш його сприйняти. Незнане ти не розумієш, непізнане наділяєш містичністю, не пойняте таємничістю, а все те, що лежить за форматом твоєї природи, ти просто не бачиш.

Не бачу?

  • Так. Так само, як індіанці не бачили корабля  Америго Віспуччі, чи Колумба, бо в їхній свідомості маркерів такої форми і такого змісту взагалі не було.  А, що до матриці, то її не існує в якомусь одному сталому варіанті. Відповідно до вашого розвитку ви здобуваєте можливість бачити речі тонкого плану і перетворювати їх у речі грубого плану вашої матеріальної форми життя своєю працею,- духовною,  ментальною і фізичною. На цьому власне і стоять стовпи творчості. Чи не так?

Думаю, що ти маєш рацію. Значить матриця є неосяжною і не передбачуваною у своїх проявах?

  • Так, матриця постійно розростається, бо її ріст залежить від вашого розвитку. Однак май на увазі, що ви не є самотніми у Космосі. Життя, яке ви знаєте, є лише варіантом з варіантів.

А скільки є отих варіантів, чи вони мають якесь обмеження?

  • Ти мене дивуєш. В самому твоєму питанні «скільки» вже є відповідь – безмежжя. Порахувати можна тільки те, що у тебе вже є проявленим у фізичному форматі дійсності. Наприклад скільки у тебе є написаних творів? А що ти відповіси коли запитай тебе – Скільки ти напишеш творів?

Зрозумів. Я справді, ще на початку формулювання свого запитання вже отримав відповідь, яку ось тут ти щойно матеріалізував. Ха! Дивовижне життя!

  • Ну це вже інша справа! Дивовижне, бо непередбачуване. А головне непізнаване. Якщо життя твоє пізнаване, то це не є життям, лиш існуванням.

Стоп! Ось саме це і можна сказати що до мистецькості творів.  Що таке мистецтво? Якщо твір є пізнаваним, то він є вже повторенням існуючого. Значить не мистецьким. Мистецтво є непередбачуваним, а тому завжди є відкриттям. Тому митець, або відкриває для себе суть нову і не знану, або просто лупить ремесло і тоді він вже не може називатися митцем, бо є простим ремісником.

  • Суть ремесла у знаному, а суть мистецтва у незнаному. Творчість і є дорогою пізнавання незнаного, а ремесла, – дорогою продукування добре знаного.

Кожному своє. Хтось хоче добре знаного, а комусь потрібними є нові, абсолютно незнані речі.

  • Так, бо цим новим речам немає імені, тому незнаний народ «Нового Світу» назвали знаним «Індіанці», а сам материк Америкою на честь знаменитого  Америго Віспуччі.

Хоч нам вперто доказують, що Америку відкрив Колумб.

  • Власне, Колумб не знав, що він її відкрив, він був певен що прибув до Індії. Це вже змінена природа матриці виінкрустувала такий химерний орнамент про відкриття Америки Колумбом. А хто відкрив Америку, то тільки той хто побував у цій Америці. Як Ніл Армстронг відкрив Місяць, а Юрій Гагарін навколоземну орбіту і так далі у тому подібні відкривачі відкривають спершу для себе, а вже потім усі інші слідують по їхніх слідах і перевідкривають їхні відкриття відповідно до своїх власних здібностей і здатностей.

Значить, що нічого сталого немає?

  • Ми про це вже говорили.

Значить, історія не є правдою?

  • Правда, це – ваша колективна домовленість про ті чи інші змісти і поняття, події та процеси.

А будь-яка домовленість не є правдою…

  • Правда не може бути колективною, оскільки є досвідом індивідуума, тому у кожного своя правда. А будь-яка домовленість, є змовою заради тих чи інших дивідендів.

А правда Божа?

  • Ось саме з цієї правди все і починається. Тому у кожного народу свій бог. А у кожного з людей свій варіант цього бога.

А чи існує єдиний варіант бога?

  • Для тебе існує. Так само, як існують для тебе всі інші непроявлені речі. Тобто ти так вважаєш, ти так приймаєш і ти так розумієш. А суть твого розуміння спирається на значення котрі накладено іншими людьми і ти їх прийняв на віру. Тому ти віриш у бога, а не знаєш Бога. Тому у вірі ти слабкий. А у знанні ти сильний. То, яким насправді є Бог, запитай себе самого і будь максимально щирим до чуття відповіді. Проявлене завжди приносить новий зміст. Страх втеряти сталість і породжує острах перед новим. «Заповідь нову даю вам, – возлюбіть ближнього свого, як себе самого». А як возлюбити ближнього так як себе самого, коли самі себе не знаєте і не здатні полюбити, бо про себе хочеться тільки найкраще і найбільше. А мудрість любові полягає у прийнятті того що є. Тому так важко прийняти нове, бо ви не любите приймати те що Є. А є те, що проявляється тут і тепер. Є – не старість. Є – новизна перетворення старого в нове. Адже як тільки відбувається проявлення, одразу наростає  конфлікт нового незнаного зі знаним. Ось цього конфлікту ви і лякаєтеся самі і інших страшите –  «Слово сказане, – лож єсть». Суть Народження, не є в муках прощання зі знаним, а в радості зустрічі з НОВИМ! Тому мистецтво є територією відкриття нового, а детонатором такого процесу є конфлікт незнаного зі знаним.

Чому?

  • Тому що у цьому конфлікті і полягає суть вашого розвитку, ви радісно сприймаєте нове і болісно розстаєтеся зі старим. Ви тішитеся народженню і оплакуєте смерть. І це – ваше стале матричне переконання. Тому вас так просто обдурювати, тому при владі у ваших країнах в основному не найкращі з кращих.

Тому війни і голод, тому ми самознищуємося, думаючи що розвиваємося…  

  • Тому ти так висловлюєшся, бо чомусь тобі зараз забракло віри у зміст життя вашого виду у Всесвіті.

Так віра моя хитка.

  • А знання твої тверді?

Знання мої постійно потребують підтверджень того, що вони є правдивими.

  • Правдивість не є сталістю, ми про це теж уже не раз говорили.

А чим є правдивість знань?

  • Переконаннями.

Людська трагедія, – це коли ламаються особисті та колективні переконання…

  • А може якраз навпаки, – щастя? Переконання є болотом, що ловить твої кроки і не пускає зробити наступний. Бог є правдою, котра завжди поперед тебе, а не такою, що позад тебе, бо саме ота, що позаду тебе, і тримає тебе у своїх лабетах сталості комфорту знаного і звичного та страху втрат. Бог любить дерзновенних! Бо сам є дерзновенним у всіх проявах своїх. Так само як любов, що  розм’якшує камінь, дарує розуміння того, що вона є роботою духу людського, а не якимсь там захмарним кайфом, про якого тобі навішав локшини на вуха «наркроділер» в тіарі чи каблуку, чи бодай навіть при краватці. «Світ ловив мене і не впіймав» – зміст цього вислову Сковороди можна подати  як; –  «Світ хотів мене зрозуміти, але наважились одиниці». Різницю бачиш?

Бачу. Бо краще розумію ким був і яким тепер залишається для мене Григорій Савич.

  • Ото власне – оце «для мене» і є відповіддю.

Піймати бога за бороду,-  значить зупинитися.

  • Правда.

Дякую Майстре!

  • Не засинай!

 

Пуща Водиця 31 серпня 2016 р.

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>