27 Бер, 2019

ЕФЕКТ МІНЕТТІ

_DSF8632

О. Драч у виставі ЕФЕКТ МІНЕТТІ за мотивами п’єси Т. Бернгарда “Мінетті”.

Минуле – теперішнє – майбутнє. Ці три пункти лежать у в одному часопросторі і розкриваються на театрі дією і лише через дію. Дія може бути довільна. Уявні предмети, пластика, взаємодія з фізичними об’єктами.

Що є цікавим, так це те, що час у творі має особливу властивість – він є енергією для дії з одного боку, а з другого, час має здатність бути стислим у одній точці і з початком процесу творення розмотується у два боки від тут і тепер – у минуле і майбутнє.

Час стає такою собі “триногою” штативом для утримання дійства. Час живить дійство, утримує його у процесі і відбиває його відбиток у такій особливій природі його як пам’ять. Пам’ять теж має подібну “триногу – штатив” – минуле, теперішнє і майбутнє, оскільки людина є тої ж самої природи, вона ж бо креатор, що увесь час грає   – (Homo ludens ).

Можна часто почути, що актор це – ходяча емоція. Дійсно, адже акторська гра тісно пов’язана з емоціюванням. Актор переживаючи в ролі, змінює свій емоційний стан багато разів. Нам навіть важко собі уявити гру акторів без емоційного переживання. Але чи завжди гра актора є наповнена емоційним переживанням?

В житті ми здебільшого намагаємося приховати власні переживання, якщо вони є наслідком подій, що негативно торкаються нашої особистості. Людина звикла в житті прикидатися у вигідному емоційному стані. Таке прикидання стало нормальним процесом нашого життя. Ми постійно граємо, найчастіше для того щоб виглядати привабливіше в очах оточуючих.

Тут можна впевнено заявляти, що така річ як етикет, насправді є просто грою за заведеними правилами. Будь-яке виховання також є грою, так само як і невихованість. Культура, одним словом, є формою ігрової структури соціальної системи людства. Тоді зрозуміло стає, що театр є попросту дзеркалом нашого ігрового простору під назвою дійсність. Дійсність, як сукупність дій. Дій логічного і нелогічного характеру, спонтанних автоматичних рухів, а також осмислених вчинків фізичних, словесних і емоційних.

_DSF8123

Влада Гаврилюк у виставі ЕФЕКТ МІНЕТТІ.

Емоція – енергетичний процес перетворення одного змісту в інший. Перетворення є процесом образної взаємодії у грі актора, в результаті якого створюється персонажна природа (форма і зміст) існування актора. Будь-яке персонажне перетворення супроводжується емоційним викидом енергії. В житті людини такі викиди найчастіше є непідконтрольними нашій волі. Навіть кажемо – віддатися сповна емоціям. Незалежно чи то в радісному вибуху щастя, чи в трагічній розпуці горя. В житті ми схильні до щасливих переживань на противагу нещасливим.

А на сцені? Страждання персонажа стало чи не найбажанішим процесом у грі акторів.  І чим карколомніші обставини персонажів, тим сильнішими є емоційні переживання актора в ролі. Актори відверто кажучи тому й стають акторами, що можливість пограти емоціями, постраждати і викликати співчуття  у глядача, його схвальні оплески та овації, а відтак, слава і популярність, стали чи не найрозповсюдженим мотивом у здобутті цієї професії – актор.

Але вміння плакати, сміятися, істерично кричати чи трагічно страждати на сцені, не є головним атрибутом акторського фаху. Так, актор має бути надзвичайно чутливим що до емоційного стану свого персонажа і легко  збуджувати потрібну емоцію у якнайширшому діапазоні потужного вираження. Але… Гра є грою, коли вміло тримаємо дистанцію що до природи емоцій, причині засобів емоційного вибуху.

_DSF8362

Кирило Бабій у виставі ЕФЕКТ МІНЕТТІ.

Давайте спробуємо проаналізувати що це таке – емоційний стан? Нейтральний емоційний стан актора  відрізняється від нейтрального стану пересічної людини. В житті таке ми називаємо спокійний стан, або комфортний психічний стан.

Гра на сцені є особливим станом психіки. На сцені актор перебуває у ролі. Тобто актор у ролі вже знаходиться у зміненому психічному стані, оскільки бути у ролі, – значить грати. А гра, як відомо можлива тільки коли учасники діють в межах певних правил і будь-який вихід з правил перетворює гру в стихійний процес поведінки, де емоція найчастіше спричиняє засліплення свідомості людини.

Свідомість актора у грі знаходиться у процесі творчого акту. Емоційний стан у якому перебуває актор, не є його особистим емоційним станом, лиш ігровим процесом, що створює енергетичну подушку котра живить його енергетичний маятник і розкручує цей маятник актор свідомо, навмисне і спеціально для того, щоб зміст його вчинків у ролі набували як найяскравішої драматичної привабливості. Тому ми так любимо бачити переживання акторів на сцені у грі і навіть вважаємо ці переживання основою самої гри і мірилом якісного прояву таланту. Що не завжди таким є насправді.

Ми звикли до життя персон